На початку цього року я прочитав книжку Карла Трумена «Піднесення і тріумф сучасного Я». Це нищівний огляд історії, яка призвела до експресивного індивідуалізму та сексуальної революції нашого сьогоднішнього культурного моменту.
Трумен розкриває напруженість і суперечності, присутні в загальноприйнятих культурних уявленнях. Але він також відверто говорить про те, що перед християнами стоїть величезне завдання дотримуватися біблійної етики, моралі та цінностей. Навряд чи найближчим часом стане легше зберігати вірність Писанню.
Книга, подібна до книги Трумена, викликає запитання: як християнство може вижити в умовах такого ворожого натиску? Чи є в нас стратегія виживання?
Знайома розповідь в Даниїла 6 відповідає на ці запитання грунтовною істиною про те, що Бог владарює над усіма, навіть у найбільш ворожому оточенні. Впевненість Даниїла в абсолютній владі Бога спонукає нас прийняти три позиції перед обличчям ворожості.
Послух перед лицем небезпеки
Коли піднімається завіса над Даниїлом 6, у місті з’являється новий цар: Дарій. Будучи правителем значного царства, він зібрав навколо себе 120 чиновників. Це досить велика група, щоб керувати нею самотужки, тому Дарій звернувся по допомогу до однієї людини: Даниїла. Він був видатним і чудовим (Дан. 6:3), і Дарій призначив його другим начальником. Це підвищення поставило Даниїла під удар.
Однак Даниїл був настільки хороший, що заздрісні чиновники не могли знайти, на що поскаржитися царю. Довелося вдатися до обману. Як це зазвичай буває, обман почався з лестощів. Чиновники красномовно похвалили царя, сказавши йому, що він має видати закон про те, щоб упродовж цілого місяця люди могли молитися тільки йому (в. 6-8). Покаранням за порушення цього закону було вигнання у левиний рів (в. 7).
Впевненість Даниїла в абсолютній владі Бога спонукає нас прийняти три позиції перед обличчям ворожості.
Як ми знаємо з наших дитячих Біблій, цей закон виявився проблематичним для Даниїла, тому що він молився Богові тричі на день. Як відреагував Даниїл? Він продовжував безстрашно: «А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим» (в. 10).
Даниїл знав про закон, але все одно молився. Він знав, що його можуть кинути на поживу левам, але він залишався слухняним. Він знав, що Бог панує над усіма. Навіть перебуваючи в безпосередній небезпеці, він дозволив Писанню диктувати свої дії, замість того щоб схилитися перед залізним кулаком санкціонованих людиною вимог.
Чи будемо ми в безпосередній небезпеці твердо стояти на Писанні, чи непомітно перейдемо на служіння іншому пану? Даниїл зробив свій вибір за багато років до цього, що означало, що в небезпечний момент не було необхідності робити вибір. Ми повинні вчинити так само.
Надія на воскресіння перед лицем смерті
Поки Даниїл молився, чиновники стежили за ним. Вони знали, що його чесність заманить його в пастку. Коли Даниїл був спійманий за молитвою до свого Бога, чиновники втекли, щоб повідомити царя. Звичайно, вони не сказали цареві, кого знайшли, поки він не підтвердив покарання (в. 12). Щойно покарання було призначено, вони відкрили, що це був Даниїл (в. 13). Дарій був приголомшений (в. 14).
Однак закон є закон, і Дарію довелося кинути Даниїла на поталу левам. Перед цим він сказав: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе» (в. 16, UMT). Але Дарій ще не знав, що Бог Даниїла панує над усіма. Тож він повернувся до свого палацу і почав метатися по залах – він не міг спати, не міг їсти, він був нездатний ні на що, крім неспокою (в. 18). Це тому, що, незважаючи на видимість, Дарій не правив над усіма.
Даниїл зробив свій вибір за багато років до цього, що означало, що в небезпечний момент не було необхідності робити вибір. Ми повинні вчинити так само.
Вранці цар поспішив до левиного лігва. Чи був Даниїл ще живий? Так! Даниїл заговорив із темряви: «Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів» (в. 22). Бог Даниїла панує над усім, навіть над страшними пащами голодних левів. З передбачуваної могили вийшов Даниїл, а чиновники за наказом царя пішли туди замість нього (в. 24). Вони були розірвані на частини, показуючи, наскільки голодними і страшними були ці леви.
Послух Богові нескінченно вигідніший, тому що він приносить воскресіння перед лицем смерті. Це не євангелія процвітання. У результаті послуху Писанню ми можемо втратити засоби до існування, зіткнутися з гоніннями або, в деяких місцях планети, бути вбитими. Даниїла 6 не дає жодних обіцянок, що цього не станеться. Не було жодної гарантії, що Даниїл виживе в лігві. Однак Божий народ може бути впевнений, що темні ями, з якими ми стикаємося, ніколи не є кінцем. У цьому житті або в наступному, ми з тріумфом вийдемо з лев’ячого лігва, тому що наш Бог править усім.
Поклоніння перед лицем Бога
Після цього фіаско цар видає новий закон: усі повинні поклонятися Богові Даниїла, тому що Він – єдиний істинний Бог.
Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця. Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев’ячої сили. (в. 26-27)
Дарій заявляє, що Бог Даниїла і визволяє, і спасає. Але Він робить набагато більше, ніж спасає і визволяє від левів. Бог спасає і визволяє від гріха. Пославши ангелів, щоб закрити пащі левів, Бог посилає Свого Сина Ісуса, щоб зупинити гріх. Бог панує над усім, навіть над нашим гріхом.
Даниїл вчить нас приймати пози послуху, надії та поклоніння. Ці пози допомагають нам встояти у ворожому світі, тому що, в якій би глибокій, темній ямі ми не перебували, ми впевнені, що наш Бог править усім.