Моя дружина, Мейфун, чудова медсестра – віддана своїй справі, співчутлива, розуміюча і готова допомогти. Але під час своєї першої роботи вона іноді стикалася з ворожістю – грубими образами та расистськими коментарями – з боку пацієнтів, яких вона невтомно обслуговувала. Коли вона приходила додому після довгого, важкого дня і ділилася зі мною цими історіями, я закипав.
Ми протестуємо проти несправедливості. Коли ми стаємо свідками того, як сильні використовують слабких, або бачимо, як погано поводяться з кимось, хто нам небайдужий, відчуття обурення зароджується глибоко всередині.
У суді над Ісусом ми бачимо найбільшу несправедливість у світі. Незважаючи на те, що Ісуса раз за разом оголошують невинним (Луки 23:4, 14-15, 22), з Нього знущаються і засуджують на смерть, в той час як винний виходить на волю (в. 25). Коли ми чуємо цю історію, ми повинні відчувати таке ж обурення несправедливістю. Але ми також повинні зазирнути всередину себе і визнати, що, як і натовп, ми є співучасниками, по-своєму волаючи про розп’яття Ісуса.
Невинний, але не звільнений
Суд над Ісусом перед Пилатом починається з того, що юдейська рада звинувачує Ісуса в тому, що Він «бунтує наш народ» (в. 2). Вони змальовують Його як революціонера, загрозу для спокою Риму. Тож Пилат запитує Ісуса: «Ти є Цар юдеїв?» (в. 3). Єдиними словами, записаними в цьому уривку, Ісус відповідає: «Ти кажеш». Але навіть коли Ісус стверджує, що він Цар, Пилат виносить вердикт: «Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині» (в. 4).
На цьому все мало б закінчитися. Пилат виніс свій вирок. Справедливість вимагала, щоб Ісуса відпустили на волю. «Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди» (в. 5).
Як і натовп, ми є співучасниками, по-своєму волаючи про розп’яття Ісуса.
Пилат нашорошує вуха, коли чує, що Ісус з Галілеї. Це означало, що Ісус підпадає не під юрисдикцію Пилата, а під юрисдикцію Ірода. Тож Пилат відсилає Ісуса до Ірода, який «дуже зрадів; давно бажав Його [Ісуса] бачити» (в. 8).
Однак, коли перед ним Цар царів, Ірод не хоче чути Божої мудрості, він хоче лише побачити чудо. Того, перед Ким він мав би впасти у поклонінні, він зневажає так, ніби Ісус був звичайним фокусником.
Ірод «ставив Йому [Ісусу] багато запитань», але навіть перед натовпом, що «завзято обвинувачував Його», Ісус «нічого йому не відповідав» (вв. 9-10). Довіряючи волі Отця і з любові до людей, Ісус приймає несправедливість.
Визнавши Ісуса винним без жодного звинувачення, Ірод повертає Його до Пилата. Тепер і Рим, і Єрусалим стали співучасниками несправедливості. Вони оголосили Ісуса невинним, але не змогли Його звільнити.
Безгрішний, але посланий на страждання
Далі Пилат скликає народ і ще тричі оголошує Ісуса невинним. Щоразу натовп наполягає на Його винуватості. Намагаючись заспокоїти їх, Пилат пропонує бичувати Ісуса – велика несправедливість для того, хто мав би бути відпущений без шкоди для здоров’я. Але це не задовольняє натовп. Ще кілька днів тому вони вітали Ісуса і навіть визнавали Його як Царя (19:38). Тепер вони в один голос кричать: «Візьми Цього!» (23:18).
Замість того, щоб вимагати звільнення Ісуса, натовп просить звільнити Варавву, сумнозвісного бунтівника, який дійсно винен у тому, в чому звинувачували Ісуса. Ще більш вражаючим є те, що ім’я Варавви означає «син Отця». У космічному переломі справедливості люди вимагають, щоб невинний і справжній Син Отця зайняв місце цього винного, фальшивого сина.
«Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!» (вв. 20-21). Це майже занадто боляче читати. Втретє Пилат намагається відпустити Ісуса, кажучи: «Яке ж зло Він зробив?». «Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли» (в. 23).
Милосердя для справді винних
Пилат відпустив людину, винну у повстанні та вбивстві, і видав невинного Ісуса. З цієї причини він увійшов в історію як відповідальний за найбільш кричущу судову помилку, яку знав світ. Ми повинні бути обурені тим, що бачимо. Але ми також повинні сумувати, визнаючи, що кров Ісуса також і на наших руках.
Ми винні не в повстанні проти Риму, а в повстанні проти святого Бога. Хоча ми не кричимо вголос «Розіпни, розіпни Його!», як натовп, наші серця відгукуються на цей крик. Ми поводимося так, ніби Ісус недостойний нашого послуху, поваги і любові. Ми обираємо себе, свої бажання і комфорт замість Нього. Замість того, щоб шанувати Його як Царя, ми ставимо свої бажання вище Його влади. Кожного разу, коли ми обираємо нашу волю замість Його волі, ми вимагаємо Його розп’яття. Як і натовп, ми прославляємо Його ім’я в неділю, але занадто часто наші мінливі серця відштовхують Його вбік, наполягаючи на своєму і відкидаючи Його правління протягом тижня.
Через наші гріхи Він був прибитий до хреста. Хоча найбільша несправедливість в історії лежить на наших руках, Ісус добровільно взяв її на Себе заради нас. Коли Його неправдиво звинувачували і насміхалися з Нього, Він не став захищатися, але спокійно і без вагань з любові пішов на хрест за нас.
Ісус перетерпів несправедливість, щоб звільнити нас від покарання, на яке ми справедливо заслуговуємо. Варавва ходив на волі, а Ісус страждав і помер, щоб ми, хоч і винні, були проголошені невинними синами і дочками Отця і ходили в Його свободі та любові. Це Боже милосердя в помилці правосуддя.
Ісус перетерпів несправедливість, щоб звільнити нас від правосуддя, на яке ми заслуговуємо.
Чи приймете ви Його милосердя? На щастя, історія Ісуса не закінчується Його смертю. На третій день Він був виправданий Отцем, коли воскрес із мертвих. Наша скорбота про гріх і страждання Ісуса повинна перетворитися на радість, коли ми святкуємо Його виправдання і наше спасіння.
Споглядання хреста також змінює наше ставлення до несправедливості в нашому житті та в житті тих, кого ми любимо. Ми пам’ятаємо про отримане милосердя, і в нас зароджується надія, що одного дня досконала Божа справедливість і милосердя все виправить.
Не кричімо «Розіпни», але в один голос прославляймо Ісуса – невинного, засудженого за винних. Приймімо Боже милосердя в помилці правосуддя.