Внутрішня сила християнина

Розмови про «внутрішню силу» звучать трохи по-нью-ейджівськи. Загугліть цей термін (або, скоріше, не гугліть), і ви знайдете поради щодо використання прихованої сили, яка мешкає в глибинах вашої душі. Хоча «внутрішня сила» і була запозичена гуманістичною релігією, насправді це біблійне поняття, хоча в Писанні воно має більш скромну назву «самоконтроль». Слово, що перекладається як «самоконтроль», є egkrateia, від en – «внутрішній» і kratos – «влада» (ми чуємо kratos в слові «демократія», що означає владу народу).

Ця внутрішня сила – це те, що ми покликані проявляти в плодах Духа (Гал. 5:22-23). Що ж це таке? Самоконтроль – це здатність керувати своїми потребами і бажаннями. Людина, яка контролює себе, не є ненажерою, але може стримувати свій апетит. Людина, яка контролює себе, не зривається з місця в люті щоразу, коли щось іде не так, як їй хочеться – вона володіє своїми емоціями.

Іноді те, що ми повинні стримувати або контролювати, не так вже й погано. Просто на нас чекають кращі речі, якщо ми почекаємо. Чи погано перевіряти повідомлення на телефоні? Ні, але самоконтроль підкаже вам, що краще робити це, коли ви не за кермом. Самоконтроль – це здатність стримувати теперішні бажання, з упевненістю, що в майбутньому на нас чекає щось краще.

Самоконтроль – це здатність стримувати теперішні бажання, з упевненістю, що в майбутньому на нас чекає щось краще. 

Контроль над гріхом

Чому самоконтроль є виразно християнською чеснотою? Чому християни покликані проявляти цю внутрішню силу? Чому б просто не прислухатися до кожного голосу в нашій голові, не підкорятися кожному імпульсу і не задовольняти кожне бажання? Тому що з часів гріхопадіння наші серця є злими, і імпульси, які ми відчуваємо, відправлять нас у пекло, якщо їх реалізовувати. В Едемському саду Адам і Єва знали, що вони повинні робити, але натомість керувалися власними бажаннями. З тих пір ми чинимо так само.

Стан людства після гріхопадіння такий, що пожадливість тепер керує серцем, пересилюючи здатність до духовної дисципліни. Якщо ми більше не маємо цієї внутрішньої сили, то хто ми? Ніхто інші, як раби своїх похотей і гріховних бажань (пор. Ів. 8:34; Рим. 6:16-23). Павло каже, що природна людина – це та, яка живе «в бажаннях нашої плоті, виконуючи волю плоті й думок» (Еф. 2:3, НПУ). Людство, окрім Бога, одержиме світом, який Іван описує як наповнений «пожадливістю тілесною, і пожадливістю очей, і пихою життєвою», і ті, хто поневолений цими бажаннями, «минають» (1 Івана 2:16, 17).

Христовий контроль

В Євангелії від Луки 22, у сцені, що має дивовижні паралелі з Едемом у книзі Буття 3, Ісус зустрічається з Богом у саду. Він знає, що повинен зробити, але є щось, що Він хоче зробити замість цього. Його людське бажання, зрозуміло, полягає в тому, щоб втекти від думки про смерть, особливо від такої виснажливої смерті, як розп’яття. Але Він знає, що прийшов саме для цього. Тому Він молиться: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…» (Лк. 22:42).

Це молитва самоконтролю. Ісус визнає те, що було б негайним благом: не нести хрест. Але Він здатен сказати: «не Моя, а Твоя нехай станеться воля», бо знає, що в Божій волі є щось набагато краще, ніж полегшення болю. Є відкуплення і прославлення.

Що б сталося, якби Ісус не мав самоконтролю? Що, якби Він сказав: «Отче, нехай ця чаша мине мене. А якщо ні, то я втечу»? Не було б ніякого хреста. Не було б хреста – не було б смерті. Не було б смерті – не було б могили. Не було б могили – не було б воскресіння. А без воскресіння – не було б надії. Не буде перебільшенням сказати, що ми спасені завдяки самоконтролю Ісуса. Нас спас Той, Хто прийшов на наше місце і зробив те, що ми ніколи не могли: сказав «ні» гріху і Собі.

Контроль християнина

Християни не тільки спасенні від браку самоконтролю, ми освячені для того, щоб проявляти самоконтроль (Рим. 6:17). Коли ми маємо Ісуса, ми можемо почати жити так, як нам було призначено. Сила, яку ми втратили в Едемі, повертається до нас: «З’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тита 2:11-12).

Істинно віруюча людина, яка намагається жити життям, позначеним вірою, покаянням і умертвінням гріха, знає, наскільки чудовими є ці слова Павла. Тепер ми можемо сказати «ні» гріху.

Але це приходить тільки через віру в Ісуса Христа. Ми отримуємо духовний плід самоконтролю тільки у зв’язку з Лозою, самим Ісусом (Івана 15:5). Нам потрібне життя Христа, і ми повинні відповісти Йому вірою. Коли ми це зробимо, ми будемо живитися Лозою і почнемо відповідати так, як це робив Він: не поступаючись, а перемагаючи. Отже, самоконтроль – це не тільки те, що повинні робити християни. У Христі це те, що можуть робити тільки християни.

Контроль для вас

Де самоконтроль є для вас найскладнішим випробуванням? У приватній кімнаті за комп’ютером чи за фуршетним столом на вечірці? Можливо, це ваша схильність витрачати цілу суботу на перегляд серіалів. Можливо, на біговій доріжці, коли ви виходите за межі своїх можливостей. Можливо, у нав’язливих хвилинах, які ви проводите перед дзеркалом. Вам нестерпно важко приборкати ці звички і довіритися Богові? Знайте це: «Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його» (Плач Єр. 3:25).

Духовний плід самоконтролю ми отримуємо тільки у зв’язку з Лозою, самим Ісусом.

Підбадьорюйся, дорогий віруючий. Самоконтроль – це чудовий дар, який Бог дає нам Своїм Духом: «Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання» (2 Тим. 1:7, UMT). У Гал. 5:16 Павло проголошує: «Ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла». Коли ви відчуваєте сильний потяг до гріха, пам’ятайте, що у вас є більша сила.

Наші гріхопадіння – це випадки, коли ми нехтуємо Духом сили в нашому серці. Тож покайтеся в цих випадках і відновіть своє бажання бути сильними в Господній силі. Найкраще використання вашої сили – це віддати її Ісусові. Підкоряючись Йому, ви знайдете свою найбільшу силу (Фил. 2:13).