У Нікейському символі віри ми сповідуємо “одне хрещення на відпущення гріхів”. За цим визнанням стоять слова Павла до ефесян: “…один Господь, одна віра, одне хрищення” (Еф. 4:4-5). Але кілька місць у Новому Заповіті, припускають, що християни мали більше одного хрещення. Одним із таких місць є Дії 8:1-25, в якому Лука розповідає про служіння Пилипа в Самарії. Пилип прийшов до Самарії і проповідував там Христа (8:5). Сповідуючи віру в Христа, “чоловіки й жінки охристилися” (8:12). Коли апостоли в Єрусалимі почули цю новину, вони послали до Самарії делегацію з двох осіб – Петра та Івана. Ці два апостоли прибули й “помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса (8:15-16). Потім Петро та Іван “на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!” (8:17).
Хоча в Дії 8 цей досвід не називають “хрещенням Святим Духом”, подібні до нього уривки так говорять. Наприклад, у Діях 1:5 хрещенням називається сходженням Духа в Діях 2, а написане в Діях 11:16 те саме стосується розділу 10. Тому те, що пережили самаряни, ми можемо називати хрещенням Духом.
Хоча в Дії 8 цей досвід не називають “хрещенням Святим Духом”, подібні до нього уривки так говорять.
З цього уривка постає низка запитань: скільки хрещень потрібно віруючим? Чому існує проміжок у часі між водним хрещенням і хрещенням Духом? Чи самаряни вірили в Христа без допомоги Святого Духа? Чому апостоли повинні були прийти до Самарії, щоб самаряни отримали хрещення Духом?
Щоб відповісти на ці питання, давайте почнемо з двох запитань, які стосуються картини в цілому.
В чому полягає робота Духа у спасінні віруючого?
Дії говорять нам, що покаяння є даром Христа грішнику (Дії 5:31; 11:18). Лідія сприймає проповідь Павла, тому що “Господь же їй серце відкрив” (16:14). Як і покаяння, віра також є безкоштовним даром Бога для грішника (див. Еф. 2:8, Фил. 1:29). Тому, коли самаряни повірили в Христа, вони повірили через суверенну благодать Бога через Його Духа. Що б ми не говорили про хрещення Духом, ми повинні підкреслити, що Дух Христа вже діяв у житті цих самарян. Самаряни покаялися й повірили лише тому, що Дух надав їм можливість покаятися й повірити.
Що ми думаємо про хрещення духом у Діях 8:16-17?
Зверніть увагу на схожості між тим, що відбувається в Самарії (Дії 8), тим, що сталося в Єрусалимі (Дії 2), і тим, що станеться в домі пóгана Корнилія (Дії 10); а саме, чоловіки та жінки відчувають сходження Святого Духа (тобто хрещення Духом). Послідовність – Єрусалим, Самарія, пóгани – відповідає послідовності місії в Діях 1:8: “і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії, та аж до останнього краю землі” (тобто до пóганів, пор. Дії 13:47).
Ця послідовність [Дії 1:8] описує всеохоплюючий і незворотній рух Євангелії від єврея до самарянина до пóгана.
Ця послідовність описує всеохоплюючий і незворотній рух Євангелії від єврея до самарянина до пóгана. Вперше в історії викуплення Бог посилає добру новину про спасіння всім народам. У Діях Лука описує це нездоланне і «беззаборонне» просування Євангелії (Дії 28:31).
Ця модель допомагає нам зрозуміти хрещення Духом Єрусалима, Самарії та дому Корнилія. Вони показують, що благословення П’ятидесятниці спершу зійшли на євреїв (Дії 2), потім поширилися на самаритян (Дії 8) і, нарешті, на пóганів (Дії 10). Завдяки служінню Святого Духа всі народи можуть стати частиною спасительної роботи Христа!
Як цей спасительно-історичний зразок допомагає нам зрозуміти Дії 8
Коли ми розуміємо цю закономірність, інші деталі, які виклакають питання, з уривку Дії 8 стають на свої місця. По-перше, чому апостоли прийшли до Самарії? Вони були в Єрусалимі (Дії 2), а пізніше Петро відвідає дім Корнилія (Дії 10). Їхня присутність у всіх трьох точках засвідчує, що Дух справді працює над розповсюдженням Євангелії від єврея до самарянина та до пóгана. Бог хоче, щоб ми мали повну впевненість в тому, що Євангелія призначена для всіх народів.
По-друге, в Самарії існує такий порядок: спочатку хрещення водою, а потім – Духом. Але в сім’ї Корнилія цей порядок змінився: спочатку хрещення Духом, а потім – водою. Також ми можемо спостерігати й інші відмінності. У Діях 8 немає жодної згадки про мови, але в Діях 10 ті, хто були хрещені Духом почали розмовляти різними мовами (10:46). У Дії 8 ми бачимо покладання рук (8:17), але в Дії 10 про це немає згадки.
Бог хоче, щоб ми мали повну впевненість в тому, що Євангелія призначена для всіх народів.
Ці відмінності говорять нам про те, у Бога не було наміру зробити так, щоб хрещення Духом, описане в Діях 2, 8 і 10, стало постійним досвідом віруючих у всі віки. Безсумнівно, як коментує Річард Гаффін уривок 1 Коринтян 12:13: “Досвід єднання з Христом (включення в Його тіло) передбачає розділення участі у дарі Духа, яким Він охрестив церкву в день П’ятидесятниці”. Але хрещення Духом у Діях 2, 8 і 10 вказує на щось унікальне в історії викуплення: поширення Євангелії серед усіх народів за наказом Господа Ісуса Христа.
Навіть схожий, але незвичайний досвід, описаний у Діях 19:1-7, відповідає цій моделі. Там учні, які були охрещені лише в Іванове хрещення, все ще жили так, ніби Завіт Мойсея залишався в силі. Святий Дух через апостола Павла веде їх у нинішню еру виповнення. Звісно, ми вже не знайдемо таких людей в церкві сьогодні.
Актуально і сьогодні
Дії 8 кидає нам свої виклики, але послання в ньому є цінним і корисним для сучасної церкви. Наш Спаситель хоче, щоб ми знали, що Євангелія призначена для всіх народів. І Він хоче, щоб ми знали, що Дух діє в серцях усіх людей, щоб привести їх до спасаючого знання Ісуса Христа, яке Він запропонував їм у Євангелії. Місія, яку Христос дав церкві, не може провалитися. Він дає нам повну впевненість в цьому і заохочує присвятити себе цій роботі.
Також Дії 8 нагадують нам, що, попри всі наші відмінності, віруючі єдині у Христі. Ми маємо “одне хрещення”. У світі, який поділяється та розпадається на групи за етнічними та расовими ознаками, церква є “одним новим чоловіком” у Христі (Еф. 2:15) та її єдність не від цього світу. Давайте в цьому Новому році візьмемо собі за ціль жити цією єдністю, і не в останню чергу в єдності виконувати наше зобов’язання нести Євангелію світу!