Незважаючи на те, що Мелхиседек, цар-священик Салиму, є однією з найменш згадуваних і найбільш загадкових постатей у Старому Заповіті, він є основою для розуміння того, як Ісус може обіймати обидва пости Царя та Священика – подвійна честь, яка практично не має прецеденту серед ізраїльських царів.
Але ким насправді була ця загадкова особистіть? Як цей династичний порядок допомагає нам краще зрозуміти природу ролей Христа як Царя та Священника?
Цар, який готує стіл
Мелхиседек грає непропорційно велику роль в історії спасіння, якщо порівнювати з тим, скільки місця присвячено йому в Святому Письмі. Його ім’я буквально означає “цар справедливості, цар правди”, і він править містом Салим (або “шалом”, що означає космічний, гармонійний мир).
Мелхиседек, цар-священик Салиму, є основою для розуміння того, як Ісус може обіймати обидва пости Царя та Священика.
У трьох віршах, які описують його життя та служіння (Бут. 14:18-20), ми знайомимося з владою Мелхиседека як царя Салиму та “священика Бога Всевишнього”. Він говорить про Бога як про Творця і Визволителя. Він навіть пропонує “хліб і вино” Авраму після його перемоги в битві над ворогами. У відповідь Аврам віддає Мелхиседеку десятину з усього, підсилюючи духовне значення останнього. Тут не можна не помітити євангельський натяк на таїнство Причастя.
В очікуванні кращого царя
Як найбільш цитований псалом у Новому Завіті, Псалом 109 (110) заслуговує на нашу пильну увагу, щоб ми могли оцінити те, як Христос одночасно виконує ролі Царя та Священика. Цар Давид пише цей псалом для майбутнього царя, можливо, для Соломона до його сходження на трон у 971 році до нашої ери, або для майбутньої месіанської особи, яка походить від його роду.
Псалом починається з проголошення того, що цьому майбутньому цареві буде дана більша честь, сила та влада, ніж будь-якому людському царю до нього: він сидить праворуч від Яхве, на місці найвищої честі як заступник і Його представник (109 (110):1). Він отримує свою владу від Яхве та править від імені Яхве, в результаті чого всі вороги Царя підкорені (109 (110):2), а королівство та Його народ захищені (109 (110):3).
Але ця месіанська постать є не лише царем – він також є священиком за чином Мелхиседековим (109 (110):4). У певному розумінні, в цьому немає нічого нового. Царі Давида виконували “священицькі” функції, такі як управління поклонінням та спільною молитвою, а також в особливих випадках робили жертвоприношення поза левитською традицією.
Тим не менш, далі цей вірш розвиває священицькі функції династії Давида до цілковитого зв’язку з династичною лінією євусійських царів-священиків, які колись правили з Єрусалиму. Як наслідок, династія Давида може вимагати божественної підтримки свого правління Обітованою землею і виконання благословення Авраама від Мелхиседека в Буття 14:18-20.
Вірші 5-6 проводять паралель з віршами 2-3 у стосунках Яхве з царем Давида. Примітно, що в той час як цар сидить праворуч від Яхве у вірші 1, Яхве стоїть біля царя у вірші 5, підкреслюючи божественний захист і підтримку. І тоді як вірші 2-3 показують царя як головного героя битви, вірші 5-7 зображають Яхве головним героєм, або ж Божественним Воїном, який допомагає царю перемогти своїх ворогів на особистому, спільному та космічному рівнях (“між народами”, “в краї великім” і так далі).
Це значно розширює першопочаткові володіння Ізраїля, вказуючи на те, що ці ворожі царі являють собою вселенські сили хаосу, які Яхве перемагає від імені Ізраїлю та всіх інших народів через свого останнього Мелхиседеківського Царя-Священика. Іншими словами, спасіння Ягве поширюється за межі людських душ на фізичні тіла, пов’язані системи та космічні сили.
Спасіння Ягве поширюється за межі людських душ на фізичні тіла, пов’язані системи та космічні сили.
Закінчується псалом тим, що Яхве освіжається зі струмка (109 (110):7). І хоча спочатку цей вірш може здатися дивним, він зображує Яхве як Того, Хто співчуває людському буттю.
Вічний Мелхиседеківський Цар-Священик
У Новому Заповіті автор Послання до Євреїв підносить образ Мелхиседека до постаті Христа, який ще не втілився. Мелхиседек вічний, “він без батька, без матері”, “уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди” (Євр. 7:3). Десятина, яку Авраам віддав Мелхиседеку, також підтверджує його велич (Євр. 7:4).
Так само, як і Мелхиседек, Ісус є істинним царем правди (“Мелхиседек”), який прожив досконале життя, яке не могла б прожити жодна людина. Також Ісус є істинним царем миру (Салим), який прийшов на землю, щоб принести цей мир через свою жертовну смерть і воскресіння. Ісус також є “Священник навіки за чином Мелхиседековим” (Євр. 7:17), а не через левитське походження (Євр. 7:14), що робить Його священство досконалим (Євр. 7:11).
В результаті цього “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр. 7:22). Тому що “навіки лишається, безперестанне Священство Він має” (Євр. 7:24) і “тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євр. 7:25).
Отже, віруючі можуть бути спокійні, знаючи, що Ісус є досконалим Царем, який править з безмежною силою та справедливістю. Нехай віруючих також втішає знання про те, що Ісус є досконалим Священиком, який служить з безмежним милосердям і співчуває нам у наших слабкостях (Євр. 4:15).
Таким чином, віруючі повинні нагадувати собі про наше Мелхиседеківське покликання, що ми маємо силу в єдності з Христом, розширювати Його царство через істину та справедливість як члени Божої царської родини, і що ми маємо бути джерелом милосердя та зцілення для спільноти завіту і для всього світу.