Чи Бог вас любить? Ви володієте вагомими доказами.

Коли востаннє Біблія вас вражала? Я не маю на увазі саме щось у Біблії. Я маю на увазі саму Біблію.

Можливо, ви не зовсім розумієте, про що я говорю. Саме існування Біблії? Це завжди сприймалося як даність, а не як диво.

Я вас розумію. В дитинстві я поважав Біблії. Я навіть планував одного дня прочитати її від корки до корки. Але порівняно з моїм глянцевим альбомом баскетбольних колекційних карток, їй просто бракувало блиску. Дивлячись на полицю та позіхаючи, я, напевно, думав собі: «Ще доберуся до неї».

Протягом багатьох років я продовжував стверджувати істинність Святого Письма своїми устами, водночас на практиці нехтуючи ним в своєму житті. Незважаючи на те, що я щиро довіряв Богові і багато знав про його Слово, я зберігав шанобливе, але суперечливе ставлення до нього, яке пеерважало протягом мого навчання в середній школі. Лише на першому курсі коледжу все рішуче змінилося.

Тож чого мені не вистачало? Чого саме я не міг зрозуміти чи навіть розглянути протягом майже двох десятиліть? Мені не вистачало того, що існування Божого Слова доводить про самого Бога.

Балакучий Бог

Якщо існування Біблії щось відкриває про Бога, то це те, що він балакун. Він міг би мовчати. Він дійсно міг би. Але він цього не зробив. Ваша Біблія є вагомими доказом того, що Творець всесвіту є комунікатором; він ініціює, відкриває і говорить.

Зрештою, є лише два варіанти, коли йдеться про знання нашого Творця: одкровення чи припущення. Або він говорить, або ми здогадуємося.

І він заговорив. Як хтось колись сказав: «Бог неба і землі позбувся «власної приватності», щоб подружитися з нами». Мені це подобається. Ваша Біблія – наче повний доступ до відкритого розуму та серця Бога. 

Ваша Біблія – наче повний доступу до відкритого розуму та серця Бога.

Поки все добре. Але ось чого мені не вистачало в дитинстві. Я припускав, що оскільки Бог балакучий, я повинен якимось чином заслужити його слова. Інакше навіщо йому так багато говорити?

Вдвійні Негідний

Але я не тільки не заслуговую на те, щоб чути Бога, я вдвійні цього не заслуговую. По-перше, тому що я просто створена істота. По-друге, тому що я грішник.

Досить дивно, що Бог спілкувався зі створіннями з пороху. У Буття 1 і 2 він формує наших прабатьків і через слова стає їхнім другом. Знову ж таки, в нього не було потреби цього робити. Ми ризикуємо настільки добре знати історію, що вона чомусь не зможе нас приголомшити чи навіть зацікавити. «Звичайно, Бог ініціював дружбу з Адамом і Євою» – ми собі думаємо. «Звичайно, він хотів, щоб вони знали, якою є його любов. Звичайно, він спілкувався з ними. Це всього лиш те, що Бог. . . Робить.»

Ми ніколи не повинні сприймати як належне те, що величний Творець міг би ініціювати дружбу із власним створінням. Але це саме те, що він зробив.

Ми ніколи не повинні сприймати як належне те, що величний Творець міг би ініціювати дружбу із власним створінням. Але це саме те, що він зробив.

Коли історія продовжується в Буття 3, все розкривається, коли Адам і Єва прислухаються до шепіту змії, незважаючи на слова Бога. Вживання фруктів не було незначним порушенням; це була величезна зрада проти їх доброго і щедрого Господа.

Чи доводилося вам отримувати у відповідь мовчання як покарання, коли ви когось образили? Це неприємно. Іноді це заслужено; іноді – ні. Хоча Адам і Єва заслуговували на мовчазне ставлення протягом цілої вічності, Бог розпочав розмову. Він схилився, щоб говорити. Він підтримував стосунки з повстанцями, для відновлення яких потрібна була смерть його єдиного сина.

Тож, враховуючи, що ми не лише створіння з пороху, але й зрадники проти небесного престолу, балакучість Бога вражає. Він був би цілком правий, залишивши нас самих, потонулих в океані невігластва (оскільки ми створіння) і провини (оскільки ми грішники).

Але він цього не зробив. Він відсунув завісу. А потім відкрив свої святі вуста.

Будь-яке автентичне знання про Бога залежить від Його щедрого самовідкриття нам. Тільки з Його слів ми можемо дізнатися, хто Вн, який Він, чого Він прагне і як ми можемо Його знати.

Це повинно нас глибоко упокорити. Біблія, якою ви володієте, є доказом того, що Бог любить вас і хоче мати з вами стосунки. Незалежно від того, хто ви і скільки разів ви відкидали його любов, він все одно наближується до вас, все ще розмовляє з вами — все ще дружить — через книгу.