Одне із запитань, яке часто задають християни на Заході, полягає в тому, чи слід використовувати арабське слово «Аллах» для позначення Бога Біблії. Це запитання особливо стосується тих, хто займається перекладом Біблії і викладає богослов’я, але воно також є дуже важливим для Церкви, яка прагне проголошувати Євангеліє в мусульманських регіонах.
Найпопулярніша відповідь звучить приблизно так: «Аллах ісламу не є Богом і Отцем нашого Господа Ісуса Христа». На перший погляд це твердження виглядає правдивим, однак лінгвістичне питання щодо правомірності слова «Аллах» в арабському перекладі Біблії і богословських працях часто вплутане в ширшу дискусію щодо ідентичності Бога в ісламі і в християнстві.
Лінгвістичне та богословське питання 
Щоб з’ясувати пов’язані з цим питання, важливо зрозуміти дещо з історії арабомовного християнства. Також важливо відокремлювати лінгвістичне питання, пов’язане з правомірністю використання слова «Аллах» для позначення Бога арабською мовою, від богословського питання, що стосується природи та характеру того, що це слово позначає. Деякі західні християни можуть здивуватися, дізнавшись, що арабомовні християни (і євреї) використовували слово «Аллах» для позначення Бога ще задовго до появи ісламу.
Історично арабомовне християнство починається з Нового Заповіту. Останньою групою людей у списку, на яких зійшов Святий Дух у день П’ятидесятниці і які почали проголошувати «про великі діла Божі» різними мовами, є араби (Дії 2:11).
Згодом арабське християнство прижилося серед багатьох арабських племен у Сирії і Палестині та процвітало на більшій частині Месопотамії. Навіть після появи ісламу багато арабів наполегливо дотримувалися своєї християнської віри і продовжують це робити до сьогодні.
Тим не менше, до ісламізації та арабізації, які відбулися в ісламі, у своїх літургіях арабомовні християни в регіоні використовували інші мови, крім арабської. Це пояснюється, на жаль, відсутністю арабського перекладу Святого Писання аж до мусульманської ери. Ці арабомовні християни молилися переважно грецькою, коптською або сирійською (діалект арамейської). Але, як і їхні арабомовні сусіди-євреї, вони називали Бога «Аллахом» своєю рідною мовою. Про це свідчать доісламські написи, а також те, що арабомовні християни та євреї досі вживають слово «Аллах».
Питання семітських зв’язків
Що стосується лінгвістики, важливо пам’ятати, що арабська мова є семітською мовою, яка тісно пов’язана з біблійним івритом і біблійною арамейською мовою. Арабське слово «Аллах», яке позначає Бога, тісно пов’язане зі своїми семітськими аналогами Ель та Елохім на івриті та означеною формою слова Елах в арамейській мові. Достатньо лише християнам подивитися на оригінальну мову самого Святого Писання, як вони побачать докази цього зв’язку. У Даниїла 2:28 ми бачимо, що неозначена форма слова «Бог» арамейською мовою тісно пов’язана зі словами «Ель» на івриті та «Аллах» на арабській. Зв’язок з арабським спорідненим словом ще очевидніший, коли дивитися на слово в означеній формі в арамейській мові, таке як «Бог Живий» у Даниїла 6:27. Арабську форму слова Бог справді часто розуміють як таку, яка позначає «божество» (аль-ілах).
Ці мовні зв’язки повинні розвіяти будь-які побоювання серед західних християн щодо використання слова «Аллах» в арабській мові для позначення Бога Біблії, чи то в перекладі Біблії, чи в богословських працях і матеріалах. У таких дискусіях західним християнам важливо не диктувати неангломовним людям, яке слово або слова вони мають використовувати у своїх рідних мовах для позначення Бога, особливо якщо західні християни, які це роблять, не знають мов чи культур, які вони критикують.
Питання Божого характеру
Християни можуть і повинні зосереджувати свої сили на тому, щоб відрізняти характер Аллаха з (арабської) Біблії від Аллаха з Корану. Що стосується богослов’я, коли арабомовний християнин говорить про Аллаха, то цей Аллах відрізняється по Своїй природі та рисах від того, кого має на увазі його арабомовний сусід-мусульманин. Обидва вірять в одного Бога, і обидва використовують те саме слово для позначення Бога, однак християни визнають тринітарний монотеїзм, тоді як мусульмани – унітарний монотеїзм.
Аналогічна ситуація існує і в англомовному світі, де християни мають інше розуміння Бога від того, як Його розуміють євреї, мормони чи Свідки Єгови (чи навіть ліберальні християни). Носії англійської мови не використовують інше слово для позначення Бога, але природа Того, Кого вони мають на увазі, відрізняється від природи того, кого мають на увазі інші групи.
Отже, християни можуть і насправді повинні використовувати слово «Аллах» для позначення Бога Біблії, коли говорять арабською мовою. Загалом, ми не повинні називати Бога «Аллахом» у більшості англомовних контекстів, оскільки християни та інші зрозуміли б це як пряме посилання на бога ісламу. Однак, якщо ми говоримо арабською мовою, ми повинні зробити так, щоб наші слухачі зрозуміли, що Аллах, якого ми маємо на увазі, об’явився нам насамперед в Ісусі Христі, і що спасительне одкровення про Нього міститься виключно в Божому Слові, Біблії.