Ця стаття є адаптованою версією іншої, опублікованої в журналі Tabletalk, і пубікується з дозволу на цьому порталі. Якщо ви хочете дізнатися більше про цю тему, перегляньте оновлену та переглянуту роботу Дональда Вітні «Духовні дисципліни для християнського життя» (NavPress, 2014).
Як ви напевно помітили, сьогодні кожна людина є «духовною». Кілька років тому я натрапив на опитування USA Today, яке показало, що навіть більшість атеїстів вважають себе «духовними» людьми. Якщо добре подумати про це, я ніколи не чув, щоб хтось казав: «Ви знаєте, я просто не духовна людина». Можливо, для багатьох духовність означає просто час від часу мати особисті рефлексії. Для інших, можливо, це означає свідоме намагання жити за певними принципами або намагатися бути вдумливим у таких важливих питаннях, як навколишнє середовище чи бездомність.
Однак загальноприйняте уявлення про духовність не є біблійним. Я пишу з тієї точки зору, що духовність включає людський дух, але виходить за його рамки, і охоплює прагнення до Бога та речей Бога через Ісуса Христа, силою Святого Духа відповідно до Божого самоодкровення (яким є, Біблія).
Духовність і Євангеліє
Цей вид духовності не є самопородженим; скоріше це один із результатів нового духовного життя, яке Бог створює в душі, діючи через Євангеліє. Іншими словами, християнська духовність є частиною життя яка відповідає на Євангеліє. У теологічних термінах духовність є аспектом освячення, яке обов’язково починається з виправдання та слідує за ним.
Подумайте про це так: ми приходимо до Бога через Євангеліє, і ми живемо для Бога через Євангеліє. Апостол Павло писав: «Тож, прийнявши Христа Ісуса як Господа, ходіть у Ньому» (Кол. 2:6). Через Євангеліє та через віру ми приймаємо Христа, і через Євангеліє та віру ми ходимо у Христі.
Євангеліє — одним словом — це Ісус. Одним словом, Євангеліє — це особа і робота Ісуса Христа. Ось чому ми можемо говорити про християнське життя як про євангельське життя. Спочатку ми приходимо до Бога на основі віри в те, ким є Ісус і що він для нас зробив. І ми продовжуємо приходити до Бога і жити угодним Йому життям на тій самій основі. Якщо перефразовувати Павла в Галатам 3:3, то, починаючи від Духа через Євангеліє, ми вдосконалюємося (тобто освячуємося; робимося подібними до Христа) таким же чином — через Дух та через Євангеліє.
Роль духовних дисциплін
Хоча Святий Дух дає віруючому бажання і силу для біблійної духовності, певне трансформація життя та звичок також має відбутися, щоб практикувати благочестя, зосереджене на Євангеліє. Таким чином, Павло також писав: «Вправляйся задля благочестя» (1 Тим. 4:7). Це не стосується фізичних тренувань, оскільки проста фізична активність — незважаючи на її користь для здоров’я — сама по собі не сприяє благочестю, як пояснює наступний вірш. Натомість таке навчання або вправи, які сприяють благочестю (тобто схожості на Христа), є духовним навчанням.
Жоден християнин не рухається інертно до Христоподібності. Благочестивість, згідно з цим текстом, вимагає навчання. Деякі переклади Біблії передають «вправляння» як «вправу» (Біблія Короля Якова) або «дисципліну» (Нова Американська Стандартна Біблія). Таким чином, біблійні та практичні способи у повсякденному житті дотримуватись цієї заповіді «вправлятися задля благочестя» часто називають «духовними вправами» або «духовними дисциплінами». (Примітка: деякі лжевчителі також використовують ці вирази, але це не підважує такі похідні з Біблії терміни, подібно до того, як використання єретиком слова «Трійця» не підважує наше ортодоксальне використання цього терміну.) Те, що було правдою за днів Павла, залишається істинним: за допомогою духовних дисциплін, знайдених у Святому Письмі, ми маємо прагнути до благочестя.
Звичайно, легалізм завжди становить небезпеку в духовності. Все, що християнин може порахувати, виміряти або заміряти часом, може бути перекручено в щось, що фальшиво запевняє людину, що через це — замість достатності життя та смерті Ісуса — вона є більш духовно захищеною або прихильною до Бога. Але лише тому, що правилами благочестя можна зловживати, це не означає, що ними слід нехтувати. «Вправляйся задля благочестя» — це Божа заповідь, тому має бути можливим дотримуватися її без легалізму.
Дисципліни на практиці
Отже, як християнам практикувати Євангеліє-центричну духовність?
По-перше, практикуйте правильні дисципліни — особисті та міжособистісні духовні дисципліни, які містяться в Біблії. Євангеліє-центрична духовність є духовністю sola scriptura. Для індивідуальної практики найважливішими особистими духовними дисциплінами є, по-перше, вивчення Святого Письма, а по-друге, молитва; всі інші привʼязані до цих двох. Міжособистісні духовні дисципліни, які ми бачимо, це, перш за все, біблійні практики, пов’язані зі спільним життям у місцевій церкві.
По-друге, практикуйте правильні дисципліни з правильною метою. Свідомо практикуйте ці дисципліни, зосереджуючись на Ісусі — прагнучи близькості з Христом і відповідності (як внутрішньої, так і зовнішньої) Христу. Коротко кажучи, за допомогою біблійних духовних дисциплін прагніть бути з Ісусом і подібними до Ісуса.
По-третє, практикуйте правильні дисципліни у правильний спосіб. Підкресліть особу та роботу Ісуса в кожній з них. Через них вчіться від Ісуса, дивіться на Нього та насолоджуйтеся Ним — ким Він є і що Він зробив. Нехай ваша душа буде відновлена істинами Євангеліє.
Займайтеся духовними дисциплінами, даними Богом у Святому Письмі, щоб вам постійно показували, що ви потребуєте Христа та нескінченного запасу благодаті та милосердя, які можна знайти через віру в Ісуса Христа.