Любов Божа і Божий гнів зазвичай протиставляються один одному, особливо у вченні про викуплення. Якщо хрест є проявом любові Бога (Рим. 5:8), то як він може бути також і виразом Його гніву?
Ця дихотомія виникає з сентиментального погляду на любов та карикатури на гнів. У нашому суспільстві любов часто зводиться до прихильності чи утвердження. Любити когось означає або відчувати до людини теплі почуття, або стверджувати любов без умов. А коли люди в нашому суспільстві думають про гнів Божий, вони уявляють собі червонолице запальне божество з поганим характером. Цей дратівливий Бог накидається з неконтрольованою люттю і насолоджується покаранням безбожних.
Таке розуміння Божої любові та гніву є абсолютно необґрунтованим.
Любов та гнів можуть співіснувати
Ми знаємо з власного досвіду, що гнів і любов можуть співіснувати. Я дуже люблю своїх дітей. І коли їхній непослух завдає шкоди, у мене виникає відповідний гнів, який не витісняє мою любов, а приходить поряд з нею. Крім того, сказати, що любов та гнів можуть співіснувати, недостатньо. Гнів виникає через любов.
Сказати, що любов та гнів можуть співіснувати, недостатньо. Гнів виникає через любов.
Оскільки я люблю своїх дітей, я справедливо розгніваюсь, якщо хтось спробує завдати їм шкоди. Якби в мене не було гніву в цій ситуації, можна було б правильно поставити запитання, чи справді я люблю своїх дітей. Гнів спалахує і згасає разом із любов’ю.
Коли ми застосовуємо це до Бога, ми починаємо бачити, як Його любов і гнів поєднуються у Його досконалому характері. Його любов — не сліпе твердження, а свята любов, яка протистоїть злу з позиції турботи. Гнів Божий — це не пляшка газованої води дратівливості, яку струснули, і вона готова вибухнути на невинних людей, які нічого не підозрюють. На гріх і зло Він відповідає праведним гнівом, але повільний на гнів і завжди діє відповідно до Свого досконалого характеру. Гнів Божий не несумісний із любов’ю Божою. Він виникає з метою захисту того, що Він любить.
Це не Його природа
Ми повинні розуміти, що гнів не є атрибутом Бога. Бог є любов. Бог святий. Бог справедливий. Бог не є гнів. Його гнів є законним виразом Його святої любові перед лицем гріха і зла.
Перед заснуванням землі триєдиний Бог мав досконалу любов, радість, святість і мир. Не було гніву, бо не було гріха. Гнів Божий виникає з Його святої любові на противагу злу. Гнів існує лише там, де є гріх. Тому ми повинні відстоювати пріоритет Божої любові та необхідність Божого гніву для захисту Його любові в занепалому світі.
Бог є любов. Бог святий. Бог справедливий. Бог не є гнів.
Однак, говорячи про гнів Божий, ми переходимо від емоції гніву до дії праведного суду. Як Бог може судити і засуджувати людей, яких Він любить? На самому базовому рівні притягнення зла до відповідальності це є любов. Захищати та оберігати людей від несправедливості – це любов. І все ж таки найбільший прояв суду, що випливає з любові, — це хрест Христа.
На хресті гнів Божий вилився на гріх світу (Рим. 3:25), керований любов’ю Божою (Івана 3:16). Через мудрість хреста любов Божа вгамовує гнів Божий, щоб спокутувати народ Божий. Просто це Бог, який діє як Бог. Нам може здатися, що хрест знімає напругу у різних аспектах Його характеру. Але Бог є той, хто є у всьому, що Він робить. Хрест не скасовує Його характеру, він показує його. І зіпсованості, і злу Він протистоїть із гнівом не всупереч Своїй любові, а завдяки їй.
Ця стаття адаптована з книги Джеремі Тріта «Викуплення: вступ» (Crossway, серпень 2023 р.), що входить до серії «Короткі дослідження систематичного богослов’я».