Святе Письмо не було написане як випадковий набір розрізнених текстів. Це цілісна оповідь з початком, серединою і кінцем. Елементами його сюжету є створення, гріхопадіння, відкуплення та відновлення. Історія кудись рухається, і цим «кудись» є нове небо і нова земля (Об’явл. 21:1-4).
Розуміння того, що вся історія рухається до цієї есхатологічної надії, формує нашу мотивацію в місіях. Бог прославляється в проповіді Євангелії, в спасінні недостойних грішників, а також в прославленні і подяці, яку спасенні грішники будуть віддавати Богові на віки вічні. У місіях ми заселяємо нові небеса і землю відкупленим народом, взятим з кожного племені, язика, народу і нації (7:9).
Місії – це не просто спосіб уникнути пекла. Ми пропонуємо громадянство у вічному Царстві Божому. Зрештою, наша мотивація в місіях – це Божа слава, яку ми бачимо і переживаємо в новому творінні. Ніщо інше не буде формувати і підтримувати місіонерів на місцях.
Мотивовані славою
Звичайно, ми можемо визнати й інші мотиви нашої місії, але вони підпадають під нашу основну увагу до Божої слави. Однією з них є наше бажання вберегти людей від пекла – цілком слушна турбота. Хоча сучасне християнство неохоче говорить про пекло, воно реальне, жахливе і абсолютно справедливе. Наше бажання врятувати людей від вічного осуду, з яким вони зіткнуться поза Богом, є виявом любові до наших ближніх.
Ми не просто допомагаємо людям уникнути осуду, але закликаємо їх пережити те, для чого вони були створені.
Але ми не просто допомагаємо людям уникнути осуду, а закликаємо їх пережити те, для чого вони були створені. Ми запрошуємо людей до невимовної слави в присутності Бога. Ми запрошуємо їх до справжнього, фізичного життя нескінченної радості в оновленому творінні, в якому назавжди зникнуть біль і несправедливість – до життя безмежно доброго, славного, радісного і нескінченного.
Це повніший і багатший вираз любові до ближнього, ніж просто пропозиція втечі з пекла. Слава нового неба і нової землі спонукає нас закликати інших приєднатися до нас там.
Послання надії
Добра звістка про нове небо і землю також формує наше послання. Євангелізаційні презентації часто слідують схемі: Бог, людина, Христос і відповідь. Розповідь про Христа зазвичай закінчується Його воскресінням. Покаяння і віра подаються як шлях до вічного життя, що врятує нас від пекельного покарання. Проте вчення про нове небо і землю повинно наповнювати наші євангельські презентації надією.
Так, Євангелія включає в себе життя, смерть і воскресіння Ісуса (1 Кор. 15:1-4). Але воно також включає в себе Його вознесіння, Його сидіння праворуч Отця, Його повернення і відновлення всього в новому творінні. Блага, здобуті Христом і дані через Євангелію, включають прощення гріхів і вічне життя.
І це ще не все.
На додаток до переваг спасіння в цьому житті, ми маємо ще більше, щоб з нетерпінням чекати в житті прийдешньому. Благословення спасіння не є повними до нашого прославлення (Рим. 8:19-30), і вони сповняться лише на новому небі та новій землі. Це добра новина! Все погане у світі буде виправлено. Речі, якими ми тьмяно насолоджуємося в цьому житті, будуть багатими і славними в наступному. Ця надія має важливе значення для Євангелії і повинна бути невід’ємною частиною послання місіонера.
Сповнені сили витримати
Коли ми розуміємо доктрину нового неба і нової землі, ми отримуємо силу вистояти перед обличчям страждань. Місіонерське служіння в кращому випадку незручне, а в гіршому – небезпечне. Одне з найпоширеніших занепокоєнь, яке рідні та друзі ставлять кандидатам на місіонерство: «А хіба це не небезпечно?». Цікаво, що це питання рідко ставлять членам церкви, які йдуть служити в армію, хоча військова служба є більш небезпечною. Очевидно, навіть у християнських колах прийнятно ризикувати життям за свою країну, але не за свого Спасителя.
Як можуть місіонери йти перед обличчям страждань? Як вони можуть залишатися, коли їхні колеги та національні партнери вмирають за Євангелію? Відповідь, звичайно ж, – Євангелія. Надія на воскресіння і вічне життя у невимовній славі нового неба і нової землі живить витривалість перед обличчям страждань.
Невимовна слава нового неба і нової землі додає витривалості в присутності страждань.
Як каже апостол Павло: «Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги» (2 Кор. 4:17). Надія на славу дає нам змогу залишити позаду все, що нам дороге, знаючи, що попереду нас чекає набагато краще. Вона нагадує нам, що всі задоволення, обіцянки та амбіції цього життя не кращі за сміття порівняно з тим, що прийде. Ми можемо дивитися смерті в обличчя, знаючи, що це лише двері до вічної слави, незрівнянної ні з чим.
Наше місіонерське прагнення
Якщо ми хочемо вірно виконувати свою місію, ми повинні розуміти як історію світу, так і структуру Біблії як грандіозну розповідь про Божий промисел, що завершиться новим небом і новою землею. Навіть сьогодні все творіння прагне цього нового творіння (Рим. 8:19). Це ж прагнення повинно надавати форму і мету всьому, що ми робимо на місіях.
Обіцянка нового створіння має мотивувати нас нести Євангелію всім племенам, язикам, народам і націям. Добра звістка про нове небо і нову землю повинна бути невід’ємною складовою нашого євангельського послання. І ця ж Євангелія дасть нам силу вистояти перед обличчям труднощів і навіть смерті, знаючи, що попереду нас чекає безмежна слава і радість.