В основі сучасного західного життя лежить іронія. Ми маємо більше свободи, багатства, можливостей і технологій, ніж будь-яке попереднє покоління, проте багато хто відчуває себе більш тривожним і неспокійним, ніж будь-коли. Ми прагнемо успіху, але ніколи не відчуваємо, що можемо насититися ним. Ми прагнемо щастя, але воно завжди зникає, як пара, щойно ми його досягаємо. Ми прагнемо створити свою ідентичність, але тиск, який чиниться на нас, виснажує.
Це проблема не лише нашої пізньомодерної культури, але й церкви. Християни не застраховані від культурних сценаріїв, що формують світ навколо нас. Ми можемо сповідувати віру в Христа, але часто живемо за тими ж культурними сценаріями, що і всі інші: що наша продуктивність вимірює нашу цінність, що хороше життя полягає у самовизначенні та самовираженні, і що наші проблеми з ідентичністю та метою можна вирішити за допомогою правильної кар’єри, стосунків чи оновлення життя. Але що, якщо справжня проблема не в наших обставинах? Що, якщо це історія, в якій ми живемо?
Ми живемо в історіях, які формують те, як ми бачимо світ і надаємо сенс нашому життю. Ці культурні наративи часто залишаються непоміченими, але вони впливають на нас. Через Святе Письмо ми можемо виявити ці приховані сценарії, протистояти їхнім викривленням і навчитися жити за Євангелієм.
Як культурні наративи формують нас
Кожна культура має свій катехизис. Він може бути не надрукований у книжці, не зачитаний на спортивному заході, політичній промові чи діловій вечері. Але він все одно навчає і формує нас. Катехизис – це набір керівних істин, іноді структурованих у вигляді запитань і відповідей з коментарями та поясненнями.
Християни не застраховані від культурних сценаріїв, що формують світ навколо нас.
Нас катехизують щодня – не лише в помісній церкві, але й через рекламу, соціальні мережі, розваги та негласні припущення нашого часу. Наш досвід полягає не стільки в тому, що культура навколо нас каже нам, що думати, скільки в тому, що вона каже нам, ким бути. І якщо ми не розпізнаємо сценарії, яким слідуємо, ми будемо жити за ними, не ставлячи під сумнів їхню справедливість. Розглянемо останні тенденції нашого культурного моменту.
Візьмемо культуру суєти. Можливо, домінуючий культурний сценарій культури суєти наполягає на тому, що ваша цінність пов’язана з вашою продуктивністю, що сенс знаходиться в роботі, а успіх є найвищим благом. «Піднімись і заробляй» – це не просто гасло, це світогляд. Вигорання стало почесною відзнакою, яка доводить, що ви докладаєте достатньо зусиль. Але багато хто виснажений і спустошений під бравадою нескінченних зусиль. Культура суєти обіцяє значущість, але приносить тривогу.
Або розглянемо культуру скасування. Сьогодні праведність – це вже не покаяння і спокута, а ідеологічна чистота. Тих, хто не відповідає модним культурним поглядам, прирікають на вигнання, часто без жодного шляху для відновлення. Культура скасування перегукується з глибоким прагненням людини до справедливості, але це справедливість без милосердя. На відміну від Євангелія, скасування не пропонує людині жодного способу знову стати цілісною.
Навіть рух «традиційних дружин» – зростаючий тренд у соціальних мережах, який прославляє традиційні гендерні ролі як повернення до чистішого, простішого минулого, – виявляє наше прагнення до стабільності та ідентичності. У відповідь на руйнування сучасних гендерних ролей деякі жінки сприймають домашнє життя як форму самовираження, навіть як бунт проти впливу фемінізму. Святе Письмо підтримує ці ролі як добрі дари (Тита 2:3-5; Прип. 31). Проте, сучасна тенденція щодо жінок, які займаються домашнім господарством, полягає не стільки в підпорядкуванні Христу і поклонінні Йому, скільки в культивуванні естетичної ідентичності.
Писання і краща історія
Протягом минулого року моя робота над створенням катехизму була мандрівкою в ці види невидимих історій. Я виявив, що ці культурні наративи можуть бути викриті лише тоді, коли ми розглядаємо їх у світлі Святого Письма. Боже Слово не просто говорить нам, що думати; воно говорить нам, хто і чиїми ми є, відкриваючи кращу історію, яка відповідає на наші глибокі сердечні питання.
Візьмемо щастя. Світ каже нам, що щастя – це те, за чим ми повинні гнатися за будь-яку ціну, і що воно приходить через досягнення, володіння або самореалізацію. Але Святе Письмо пропонує радикально інше бачення. Псалом 1 описує по-справжньому блаженну людину не як таку, що нескінченно чогось досягає, а як ту, що насолоджується Господніми настановами і роздумує над ними (в. 2). Ісус говорить про те ж саме, коли відкриває, що Він прагне дарувати радість Своєму народові (Ів.15:11). Щастя не є чимось, що ми виробляємо – це побічний продукт перебування в Бозі.
Або візьмемо свободу. Бачення світу про свободу – це свобода без кордонів, без зобов’язань, без обмежень. Але Ісус каже, що визнання і підкорення Істині веде до свободи (8:32). Справжня свобода полягає не в самоуправлінні, а в підпорядкуванні Тому, Хто нас створив. Як риба вільна лише тоді, коли залишається у воді, так і ми найбільш вільні, коли живемо за Божим задумом.
Боже Слово не просто говорить нам, що ми повинні думати; воно говорить нам, хто ми і чиї ми є.
Навіть наш пошук ідентичності знаходить відповідь у Писанні. У світі, який каже нам визначати себе – будувати ідентичність через роботу, стосунки чи вибір способу життя – Євангеліє пропонує нам дещо радикально інше: «Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом» (Кол. 3:3). Тиск на самотворення зникає, коли ми усвідомлюємо, що наша ідентичність – це не те, чого ми досягаємо, а те, що ми отримуємо.
Жити в кращій історії
Якщо культурні наративи формують нас непомітно, то ми повинні стати людьми, які свідомо занурюються в кращу історію Писання. Євангеліє – це не просто аргумент проти фальші, це запрошення до чогось глибшого, автентичнішого і більш повноцінного. Отже, ось виклик: які історії формують вас? Які наративи ви несвідомо увібрали в себе? Де культура навчила вас більше, ніж Христос?
Цього тижня приділяйте п’ять хвилин в кінці кожного дня, щоб дослідити послання, яке ви отримали через ЗМІ, роботу або випадкову розмову з другом. Порівняйте його з Писанням. Чи узгоджується воно з Євангелієм, чи непомітно веде вас шляхами, які ви ніколи не ставили під сумнів?
Ми не повинні слідувати сценаріям нашого часу. Ми можемо їх розпізнати, викрити і замінити на правду Христа. Світ продовжуватиме пропонувати нам історії, але лише одна з них справді задовольнить нас.
Євангеліє не просто протистоїть фальшивим історіям, воно замінює їх кращою історією. Історію, в якій радість полягає не в самореалізації, а в пізнанні Бога. Історія, в якій свобода – це не безмежна автономія, а приналежність до Христа. Історія, в якій наша цінність не є самоцінною, але забезпечена любов’ю нашого Творця.
В якій історії будете жити ви?