Чи присутня Трійця в Бутті 1? Відповідь однозначна: «так». Оскільки Бог є Отцем, Сином і Духом вчора, сьогодні і назавжди, Свята Трійця присутня на кожній сторінці Святого Писання, у тому числі в Бутті 1.
Хоча підтвердити присутність Трійці на кожній сторінці Святого Писання досить легко, визначити те, у який спосіб Трійця присутня в різних уривках Писання уже набагато складніше. Якщо старші читачі Буття 1 частіше ставали жертвою надмірного тлумачення (бачивши Трійцю частіше, ніж це подає певний уривок), то сучасні читачі з більшою ймовірністю стануть жертвою недотлумачення (бачачи менше об’явлення Трійці, ніж це подає конкретний уривок).
Прихована присутність у Старому Заповіті
Ми почнемо з ширшого запитання про те, у який спосіб Трійця присутня у Старому Заповіті. За словами лютеранського богослова Йоганна Ґерхарда, Трійця присутня у Бутті 1 «у формі одкровення, відповідному тому часу».
Самоодкровення Трійці в Святому Писанні відбувається у два способи. У тому, що відбувається до появи Ісуса у плоті (самоодкровення Трійці в Старому Заповіті) і в тому, що відбувається після появи Ісуса у плоті (самоодкровення Трійці в Новому Заповіті). Відмінність між цими двома формами одкровення не є абсолютною. Річ не в тім, що Трійця відсутня в Старому Заповіті і присутня в Новому Заповіті. Ця відмінність є відносною. Трійця присутня в обидвох заповітах, але у різний спосіб. У Старому Заповіті Трійця більше «прихована», а в Новому – «явна».
Присутність Трійці у Старому Заповіті, як скарб, захований у полі (Матвія 13:44; Колосян 2:2–3), є «прихованою», яку ми можемо повністю зрозуміти лише у світлі «явної присутності» Трійці в Новому Заповіті.
Прихована присутність у Бутті 1
Зважаючи на це пояснення, ми можемо краще відповісти на наше запитання: у який спосіб Трійця присутня у Бутті 1 «у формі одкровення, відповідному тому часу»? У Бутті 1 містяться щонайменше три ознаки прихованої присутності Трійці. Ці ознаки є основними компонентами повного одкровення доктрини про Трійцю, яка міститься в Новому Заповіті.
1. У Бутті 1 є кілька випадків неузгодженості між підметом і присудком.
У Бутті 1:1 іменник у формі множини «Елохім» («Бог») поєднується з присудком у формі однини «створив»: «На початку [Елохім] створив небо та землю». Ця структура повторюється у Бутті 1:27: «І [Елохім] на Свій образ людину створив, на образ [Елохім] її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх».
Виглядає, що автор навмисно неузгодив підмет і присудок у цих випадках. На чому він наголошує? Що Бог один створив усе за допомогою Своєї унікальної сили. Створення світу не було спільною роботою кількох небесних істот, які співпрацювали разом. Бог один створив небо і землю без жодної підтримки (Ісаї 40:13–14) чи помічників (Ісаї 44:24; Єремії 10:12; 27:5).
Створення світу не було спільною роботою кількох небесних істот.
Наголошуючи на цьому, Буття 1 містить перший і фундаментальний компонент доктрини про Трійцю: монотеїзм. Один Бог створив усе, керує всім і перебуває у всьому. Без монотеїзму віра в Трійцю була б формою політеїзму. Тільки в контексті монотеїзму віра в Трійцю є вірою в єдиного Бога в трьох Особах.
2. У Бутті 1 Боже Слово та Дух є частиною Божої унікальної сили.
Попередні приклади вчать нас, що один Бог створив небо і землю. Вони також допомагають нам краще зрозуміти роль Божого Слова і Духа в Божому процесі створення світу.
Згідно з Буттям 1, Боже Слово та Дух є засобами, за допомогою яких Бог створює, формує і наповнює все творіння. Бог створює все Своїм словом (Буття 1:3, 6, 9, 11, 14, 20, 24, 26). Бог називає різне творіння, яке Він створює (Буття 1:5, 8, 10). І Бог благословляє творіння, яке Він створює (Буття 1:22, 28). Разом із Божим Словом, Божий Дух також бере участь у створенні світу, ширяючи, як мама-пташка (Буття 1:2; Повторення Закону 32:11) над несформованим, незаповненим світом, створеним Богом, готовий наповнити його життям, енергією, розумом і повнотою через Свою життєдайну присутність (Вихід 31:3; 35:31; Числа 24:2).
Показуючи, що Боже Слово та Дух є засобами, за допомогою яких Бог створює, формує і наповнює все творіння, Буття 1 демонструє, що Боже Слово та Дух є компонентами унікальної Божої сили. Сказати, що Бог творить Своїм Словом і Духом – це те саме, що сказати, що Бог творить Сам без сторонньої допомоги (Псалом 32:6–9; Івана 1:3; Римлян 11:36; 1 Коринтян 8:6; Колосян 1:16; Євреїв 1:2).
Які б відмінності не виявлялися пізніше в Писанні між Елохімом, Його Словом і Його Духом, їх не слід сприймати як відмінності між єдиним Богом і чимось, що не є Богом. Їх слід сприймати як відмінності всередині самого єдиного Бога.
Буття 1 ще не вказує на повне значення, яке матимуть назви «Слово» і «Дух» для доктрини про Трійцю. Повне значення цих назв видно лише з появою Слова, яке стало плоттю, і вилиттям Духа в День П’ятидесятниці. Тим не менше, долучивши Боже Слово і Духа до унікальної Божої сили, Буття 1 подає ще один фундаментальний компонент доктрини про Трійцю. Які б відмінності не виявлялися пізніше в Писанні між Елохімом, Його Словом і Його Духом, їх не слід сприймати як відмінності між єдиним Богом і чимось, що не є Богом. Їх слід сприймати як відмінності всередині самого єдиного Бога.
3. А як щодо цих форм множини?
Як зазначалося вище, Буття 1 неодноразово позначає Бога іменником у формі множини «Елохім». Деякі біблійні коментатори вважають цей іменник у формі множини ознакою повноти Бога у трьох Особах. Інші ж вважають звернення Бога до Себе у формі множини в Бутті 1:26 («Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою») як ознаку того, що процес створення є роботою одного Бога в трьох Особах. Чи є ці форми множини також ознаками прихованої присутності Трійці? Давайте подивимось на Буття 1:26.
Те, що Бог звертається до Самого Себе у формі множини в Бутті 1:26 іноді пояснюється як приклад так званого «царського ми», ідіоматичного виразу, за допомогою якого цар звертається до себе у формі множини. Інші розуміють це як приклад того, що Бог звертається до небесного зібрання ангелів (Йова 1:6; 2:1). Обидва пояснення малоймовірні. Першому бракує доказів того, що такий ідіоматичний вираз існував на Стародавньому Близькому Сході. Друге суперечить загальному посланню Буття 1 і Святому Писанню в цілому. Що стосується Божого процесу створення світу, Бог не заручається допомогою ангелів, які в найкращому випадку служать акомпануючим хором (Йова 38:7). Бог один діє через Свою особливу суверенну владу: «Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив» (Ісаї 44:24).
Що ж тоді нам робити із загадковою формою множини у зверненні Бога Самого до Себе в Бутті 1:26? Як десь зауважує Роберт Дженсон, Боже Слово та Дух є єдиними кандидатами, яких Буття 1 фактично представляє як потенційних об’єктів звернення Бога Самого до Себе у формі множини в Бутті 1:26. Незважаючи на це спостереження, все ще важко сформувати остаточному думку щодо цього питання.
Ці труднощі у формуванні остаточної думки під час тлумачення старозавітного одкровення про Трійцю не повинні дивувати нас — і хвилювати — якщо ми враховуємо той факт, що в Писанні одкровення про Трійцю подається у два способи. Таємничість старозавітного одкровення про Трійцю розкривається лише у новозавітному одкровенні про Трійцю.
Буття 1 є фундаментом
Ознаки присутності Трійці в Старому Заповіті є цінними компонентами повної доктрини про одкровення Трійці, яке об’явлене в Новому Заповіті. Буття 1 знайомить нас із головним героєм біблійної історії: одним Богом, який керує всім за допомогою Свого Слова та Духа. Буття 1 є фундаментом, на якому розгортається біблійна історія: триєдиний Бог, який створює, формує і наповнює світ. Також Буття 1 знайомить нас із головним об’єктом суверенного творіння триєдиного Бога: людиною, створеною на Божий образ.
Таким чином, Буття 1 слугує головній меті Святого Писання, яка полягає в тому, щоб сприяти єдності та спільності між святою Трійцею і людьми, створеними, відкупленими та вдосконаленими для Нього Самого.