Історія розбійника на хресті та що вона означає для нас

Якщо вам потрібна коротка і сильна історія, яка викладає Євангеліє благодаті, ви не можете обійти історію про розбійника, розіп’ятого поруч з Ісусом (Луки 23:39-43; Матвія 27:38-44).

Насправді, поруч з Ісусом було розіп’ято двох розбійників. Один з них довірився Йому і отримав спасіння, а інший – ні. У цій статті ми розглянемо історію першого розбійника, розкаяного (іноді його називають злодієм, що розкаявся), у чотирьох частинах.

1) Обидва розбійники глузували з Ісуса

Розп’яття, за задумом, висмоктує життя та енергію з тіла. Матвій розповідає нам, що обидва розбійники використовували останній подих, який у них був, щоб насміхатися над Ісусом (Матвія 27:44). При цьому вони поводилися так само, як релігійні лідери та інші свідки Його смерті (див. Матвія 27:39-43).

Ісус не здивувався, коли почув насмішки і був розп’ятий між двома розбійниками (див. Ісаї 53:12). Ісус цитував і виконував 21-й псалом, коли молився: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?» (Псалом 21:2). У цьому ж псалмі також сказано: «Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!» (Псалом 21:8-9).

2) Розкаяний розбійник усвідомив свою гріховність

Коли один розбійник кидався з образами на Ісуса, кажучи: «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!», розкаяний розбійник дорікнув йому: «Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив» (Лк. 23:39-41).

Яка приголомшлива трансформація. Розбійник більше не насміхався з Ісуса, тепер він захищав Його. Що змінилося? Ми не знаємо, коли розкаяний розбійник почав боятися Бога, але ми знаходимо підказки, коли дивимося на Писання і думаємо про те, що він пережив разом з Ісусом.

Іван розповідає, що Ісус помер раніше за розбійників (Івана 19:32-34). Це означає, що розкаяний розбійник міг спостерігати все, що відбувалося, коли Ісус був на хресті, в тому числі і Його крик: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони» (Лк. 23:34). Ми не знаємо, що подумав розбійник, коли почув ці слова, але не важко уявити, що в його голові промайнуло приблизно наступне: «Якщо Він був готовий пробачити тому, хто вбивав цвяхи в Його руки і ноги, то, можливо, Він готовий пробачити і мені» [1].

3) Розкаяний розбійник увірував у Господа Ісуса Христа

Після внутрішньої трансформації розбійник сказав: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє» (Лк. 23:42). Злодій повірив, що Ісус був Царем зі справжнім Царством. Звичайні царі не вмирають на хрестах і, авжеж, не мають царств після смерті. Отже, розбійник вірив, що цей Цар був більше, ніж земним царем, Він був Царем-Спасителем, здатним забрати його до Свого Небесного Царства.

Розбійник вірив, що Ісус був більше, ніж земним царем, Він був Царем-Спасителем, здатним забрати його до Свого Небесного Царства.

4) Розкаяний розбійник був спасенний Ісусом

Ісус відповів розкаяному розбійникові словами, які вселяли найбільшу надію: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю» (Лк. 23:43). Злодій, який прокинувся вранці на шляху до пекла, змінив свою вічну долю простим проханням до Спасителя. «Ісусе, згадай мене».

Що ця історія означає для нас?

Ця історія нагадує нам, перш за все, про те, що спасіння – це дар Божий. Розкаяний розбійник не мав часу на добрі справи. Він не міг віддати борг тим, кого обікрав, допомогти бідним, охреститися. Він також не мав витонченої віри. Він, напевно, не пройшов би тест на знання Біблії. Все, що він міг зробити – це з вірою дивитися на Спасителя і просити про милосердя. І це все, що йому було потрібно.

Історія розбійника нагадує нам, перш за все, про те, що спасіння – це дар Божий.

Досвід розкаяного злодія є прекрасною ілюстрацією біблійної істини про те, що спасіння – це дар Божої благодаті, який ми отримуємо через віру, а не через справи (див. Ефесян 2:8-9; Тита 3:5).

По-друге, історія розкаяного злодія показує нам, що жоден гріх не є занадто поганим, щоб бути прощеним. Злодій, що розкаявся, вже отримав смертний вирок за свої вчинки. Все, що ми знаємо про його гріх – це те, що Святе Письмо називає його крадієм і розбійником. Цей гріх, на думку світу, заслуговував на смерть. Однак, на думку Ісуса, його можна було пробачити. Смерті Ісуса достатньо, щоб заплатити борг за всі наші гріхи (Римлянам 6:23). Грішник повинен лише визнати свою гріховність і попросити в Ісуса прощення.

Зрештою, ця історія означає, що і для вас є надія. Розкаяний розбійник повірив в Ісуса Христа в останні хвилини свого життя. Це доказ того, що Бог проявить милість і простить гріхи всім, хто вірить в Нього, навіть у смертному подиху.

Це славна істина! Але ви можете знати цю істину і думати: «Я буду жити так, як хочу зараз, а довірюся Ісусу, пізніше», або «Я довірюся Ісусу на смертному одрі». Два питання викривають безрозсудність таких думок:

1) Звідки ви знаєте, що у вас буде така можливість пізніше? Ваше серце може перестати битися через секунду, і ви потрапите у пекло.

2) Звідки ви знаєте, що захочете довіритися Ісусу в майбутньому, якщо не хочете зараз?

Правда в тому, що ми подібні до розбійника. Ми згрішили проти святого Бога і заслуговуємо на Його гнів. Одного дня кожна людина має постати на суд (Євр. 9:27). Однак, як ми бачили в історії про розбійника, є надія для кожного, хто смиряється перед Богом у вірі та покаянні. Якщо ви це зробите, Ісус з радістю скаже вам: «Істинно кажу вам: будете зі Мною в раю».

_{[1] Колін Сміт запропонував ці слова в книзі «Небеса, як я сюди потрапив: Історія розбійника на хресті».}