Коли ми стикаємося зі своїм гріхом, нам доводиться лавірувати між двома небіблійними канавами. Перша – це відчай від того, що наш гріх не може бути прощений. Інша – легковажно думати, що ми можемо порушувати Божі веління, не відчуваючи болісних наслідків.
Падіння Давида у 2 книзі Самуїла 11 – одна з найсумніших історій у всьому Писанні. Однак вона має і велику цінність, оскільки дає нам надію на велич Божої благодаті, що прощає, і водночас попереджає нас про жахливі наслідки гріха, навіть прощеного.
Коли ми доходимо до 2 Самуїла 11, Давид перебуває на вершині своєї могутності. Його трон встановлений, вороги підкорені, йде підготовка до будівництва храму в Єрусалимі. І раптом Давид впадає в огидний гріх: він краде дружину одного чоловіка, а потім вбиває її чоловіка, щоб приховати це (2 Сам. 11). Тоді Господь посилає пророка Натана, щоб викрити Давида в його гріху (2 Сам. 12). Давид кається. Бог прощає. Але Давиду все ще доводиться страждати від наслідків свого гріха.
Є принаймні три практичні уроки, які ми можемо винести з наслідків гріха Давида у 2 Сам. 12.
1. Дивовижна милість Божа до тих, хто кається
Коли Давид постав перед Натаном, він зізнався: «Згрішив я перед Господом» (2 Сам. 12:13). Тоді пророк Натан проголошує: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!» (в. 13). Боже прощення Давида включає в себе:
- Тимчасове судове прощення. Господь скасовує вимогу закону, згідно з якою вбивці і перелюбники повинні бути віддані на смерть (Лев. 20:10; 24:17). Життя Давида пощадили, і престол у нього не відібрали.
- Духовне прощення. Бог примиряє Давида із Собою. Пізніше Давид пише: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!» (Пс. 32:1-2). Пізніше Павло використовує приклад Божого прощення Давида, щоб показати, що Божий шлях спасіння завжди був для негідних, по благодаті через віру (Рим. 4:4-8).
Хоча я засмучений розповіддю про великий гріх Давида, я вдячний за те, що ці події записані в Писанні.
Хоча я засмучений розповіддю про великий гріх Давида, я вдячний за те, що ці події записані в Писанні. Яку прекрасну надію дає Божа благодать таким грішникам, як ми, особливо коли ми усвідомлюємо, наскільки ганебними є наші гріхи. Бог виправдовує нечестивих (Рим. 4:5). Він рятує сексуально аморальних і вбивць, які каються (включно з ґвалтівниками і тими, хто брав участь в абортах). Бог запрошує грішників бігти до Нього за співчуттям і щедрим прощенням (Іс. 55:6-7).
2. Прощений гріх все ще має наслідки
Хоча читати про щедре Боже прощення чудово, ми також повинні звернути увагу на болючі й доречні наслідки, які Господь наклав на Давида за його гріх. Нам сказано, що покарання Давида було необхідним як для підтримання репутації Господа (2 Сам. 12:14), так і для того, щоб навчити майбутні покоління, що гріх має наслідки (1 Кор. 10:11; Рим. 15:4). Вивчаючи останню частину життя Давида, я часто задавався питанням, чи не було б йому легше, якби він не дожив до жахливих подій останніх років свого життя (описаних у 2 Сам. 13-24).
Тільки подумайте, як збулися слова, сказані Богом через Натана:
- «Не відступить меч від твого дому аж навіки» (2 Сам. 12:10). Бог руйнує мир і стабільність, на встановлення яких Давид витратив ціле життя, коли його царство розривається на частини двома громадянськими війнами.
- «Я наведу на тебе зло з твого дому» (2 Сам. 12:11-12). Ганебний сексуальний гріх і вбивче насильство, яким Давид займався таємно, відкрито практикують його сини, Амнон і Авессалом.
- «Син твій, народжений тобі, конче помре» (2 Сам. 12:14). Дитина, зачата від гріха Давида, померла через сім днів після народження (2 Сам. 12:15-23).
Багато людей, які сповідують християнство, ставляться до гріха занадто легковажно. Приклад Давида має нагадати нам, що ставлення Бога до гріха зовсім інше.
Багато людей, які сповідують християнство, ставляться до гріха занадто легковажно. Приклад Давида має нагадати нам, що ставлення Бога до гріха зовсім інше. Як запитав Кальвін: «Якщо Бог не пощадив свого раба Давида, то яке ми маємо право очікувати, що будемо звільнені від покарання?». Я консультував сексуально аморальних вірян, які заразилися хворобою і розлучилися зі своїм подружжям. Я знав ґвалтівників дітей, які потрапили до в’язниці. Я консультував чоловіків, які втратили роботу через те, що дивилися порно на роботі.
Бог прощає гріх за великою милістю і величезною ціною. Така любов має спонукати нас тікати від гріха і прагнути до праведності (2 Тим. 2:22). Але якщо любов не спонукає, то це зроблять наслідки гріха (1 Тим. 5:20).
3. Нам потрібен кращий цар, ніж Давид
Це центральна тема 1 і 2 книг Самуїлових. Хоча Давид перевершує тих, хто прийшов до (і після) нього в якості лідерів Ізраїлю, він все ж не відповідає тому, чого потребує Божий народ. Хоча його хороші якості як людини по серцю Божому вказують на Христа, його гріхопадіння нагадує нам, що нам потрібен більш гідний цар.
Ісус, Син Давидів, – це бездоганний лідер, який ніколи не підводив, коли Його випробовували. У Нього не було гріхів, які потрібно було приховувати. Він жодного разу не зловживав своєю владою. Дочки Ізраїлю були в безпеці з Ним. Ба більше, саме завдяки тому, що Бог задумав поставити Ісуса як викупну жертву через 1000 років, Він зміг пробачити гріхи старозавітних святих, таких як Давид (Рим. 3:25-26), а також усіх інших, хто не відповідає Божому стандарту (Рим. 3:23-24).
Чудово збалансоване
Писання напрочуд збалансоване. Хоча Божа благодать спонукає грішників звертатися до Нього за прощенням, Його покарання також має спонукати нас не ставитися до гріха легковажно (Євр. 3:15; 12:5). Приклад Давида нагадує нам, що прощений гріх все одно має наслідки, але гіркі наслідки не означають, що ми не прощені.
Прощений гріх все одно має наслідки, але гіркі наслідки не означають, що ми не прощені.
Прочитавши 2 Самуїла 12, ви побачите Божу доброту і суворість. Не сумнівайтеся в готовності Бога пробачити навіть найбільші гріхи і не випробовуйте Бога, потураючи гріху, вважаючи, що зможете покаятися пізніше. Багато інших грішників (включно з Саулом і багатьма царями, які пішли за Давидом) озлобилися у своєму бунті й не знайшли покаяння. Не використовуйте привід прощення, щоб виправдати свій гріх. Гріх ніколи не вартий того.