«Перше зауваження, яке ми робимо іншим жінкам, зазвичай стосується їхньої зовнішності».
Я цього не помічала, але моя подруга мала рацію. Здебільшого, коли я зустрічаю іншу жінку в церкві, наші привітання включають в себе якийсь комплімент щодо її зовнішності. Немає нічого поганого в тому, щоб схвалити колір губної помади чи вибір взуття. Але мені цікаво, що це говорить про те, що ми цінуємо найбільше.
Я почала помічати подібні коментарі в бік моєї маленької доньки і стала більше хвилюватися. Люди хочуть як краще, і краса має значення в нашому християнському світогляді, але не в тому сенсі, в якому про це говорить наша культура. Я хвилююся, що вона ще не розуміє різниці.
Маленькі дівчатка, яким невинно кажуть: «Тобі личить це вбрання!», рано дізнаються, що зовнішній вигляд – це король. Краса має значення, але не в тому сенсі, в якому про це говорять соціальні мережі та епоха інтернету. Натомість, ми потребуємо біблійного богослов’я краси, щоб керувати нашими серцями та домівками.
Люди – це втілені душі, для яких краса має значення, краса минає і краса поглиблюється. Ісус, втілений Син, уособлює цю реальність і пропонує Церкві надію та допомогу, коли ми виховуємо наших дочок у вірі.
Краса має значення
Краса має значення, тому що красиві речі, в кінцевому рахунку, походять від Божої творчої руки. Він є джерелом усього доброго, істинного і прекрасного (Рим. 11:36), найвищим проявом краси. «Перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його» (Пс. 95:6). Досконала Божа святість робить Його цілком славним, і Він ділиться цією славою зі Своїм творінням (Пс. 8:4-6; Іс. 6:3). Кожен схід сонця проголошує Його красу (Пс. 18:2-3), і кожне новонароджене немовля проголошує Його хвалу (Мт. 21:16).
Краса має значення в нашому християнському світогляді, але не в тому сенсі, в якому про це говорить наша культура.
Християни – не гностики, які зневажають тіло, якими б грішними ми не були. Ми не соромимося тіла і не поклоняємося йому. Наші тіла – це гідні дари від Бога і храми Його Духа. З пороху земного Бог створив «вельми доброго» Адама на Свій образ і подобу (Бут. 1:27, 31). Втілене існування – це те, для чого ми були створені: вічна краса в прекрасній Божій присутності. Ми не пізнаємо Його повноти, поки Ісус не повернеться і не дарує нам тіла воскресіння (1 Кор. 15:42-49), але ми знаємо певну міру його цінності тут і зараз (13:11-12).
Наші дівчатка повинні знати, що краса має значення, тому що Бог прекрасний, і Він створює прекрасні речі. Готовність Ісуса прийняти плоть свідчить про цю реальність. Нашим тілам притаманні гідність і цінність, тому що ми належимо Богові. Замість того, щоб соромити наших дітей за їхню цікавість до людського тіла («Ми про таке не питаємо!»), ми святкуємо красу у світлі нашого Творця («Бог створив наші тіла такими цікавими, чи не так?»). Ми допомагаємо нашим дівчаткам зрозуміти, що нас притягують красиві речі, тому що наш Бог прекрасний і створив нас для Себе.
Краса минає
Але ми також хочемо допомогти нашим дівчатам розрізняти тимчасове і вічне. Ми хочемо навчити їх розуміти, що з часом зникає, а що залишається назавжди (Ісаї 40:6-8).
Наприклад, у помаді та туфлях немає нічого поганого, але ми не зможемо взяти їх із собою, коли наше тіло перетвориться на прах. Це «скарби», в певному сенсі, які загинуть разом з нами (Бут. 3:19; Мт. 6:19-21). Те ж саме стосується грошей, майна і всіх наших земних досягнень. Єдине, що перебуватиме вічно, – це добрі справи, зроблені в ім’я Ісуса, відображені через нетлінну красу душ Його народу (1 Кор. 3:13-15).
Тож, хоча краса має значення, вона також минає. Волосся сивіє, тіло руйнується, а зморшки свідчать про те, що роки йдуть. Це означає, що ми ставимо такі дари як зовнішність і досягнення на належне місце; наші земні намети – це тимчасові домівки, які одного дня потьмяніють і загинуть (2 Кор. 5:1-5). Це також означає, що ми можемо дякувати Богові за кожен добрий і прекрасний дар, який Він дає, хоч би яким тимчасовим він не був. Ми можемо показати це нашим дівчатам, надаючи пріоритет вічним речам – Слову, молитві, пожертвам і церковному Тілу, – довіряючи Богові наші матеріальні потреби на кожен день (Луки 12:22-23) і дякуючи Йому за все, що Він дає нам для насолоди (Якова 1:17).
Ісус не мав вражаючої краси, коли ходив по землі (Ісаї 53:2). Він був готовий одягнути непримітне земне тіло, яке, як Він знав, одного дня зійде в могилу. І все ж Він зміг повною мірою насолодитися кожним Божим даром без гріха, з радістю виконуючи волю Свого Отця (Луки 2:52; Євр. 4:15; 10:7). Ісус жив у плоті заради радості, яка була перед Ним – воскреслого духовного тіла в присутності Отця, і в міру того, як Він жив у плоті, Його віра поглиблювалася.
Краса поглиблюється
Так само і віра кожного справжнього віруючого з часом поглиблюється. Наша довіра до Бога прекрасна в Його очах і до вподоби Йому (Євр. 11:6). З кожним днем, коли наші тіла наближаються до смерті, християни все більше просотуються життям – життям Ісуса – і вчаться довіряти Йому. З віком ми (сподіваюся) стаємо кращими, оновлюємося з кожним днем і уподібнюємося до нашого прекрасного Царя і Спасителя (2 Кор. 4:16).
У цьому сенсі наша краса не обмежується лише зовнішністю, і ми хочемо плекати таку красу, яка відображає серце Христа, який показує нам, наскільки прекрасний Бог (Івана 1:14; Євр. 1:3).
З віком ми (сподіваюся) стаємо кращими, оновлюємося з кожним днем і уподібнюємося до нашого прекрасного Царя і Спасителя.
Що могло б змінитися, якби ми наголошували на вічному в наших найпростіших розмовах, особливо в сім’ї Христа? Що, якби замість того, щоб коментувати зовнішність іншої жінки, ми просто сказали: «Я дуже рада тебе бачити! Розкажи, як у тебе сьогодні справи»? Наші найменші дівчатка відчували б, що їх тепло приймають не тому, що вони одягнені в рожеве, а тому, що вони є цінною частиною дорогоцінного Божого Тіла.
Як батьки та вихователі, ми можемо прославляти Бога за внутрішню красу наших дівчаток, використовуючи біблійну мову. Говоріть про Божу роботу в ній, визначаючи плід Духа, коли бачите його. Хваліть її прекрасний послух, «що дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3:4). А коли вона неминуче зазнає невдачі, нагадайте їй про прекрасний послух Ісуса за неї.
Ця добра новина краща за будь-який комплімент у неділю вранці, тому що вона буде тривати: «Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий… Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме» (Ісаї 40:6, 8).
Ця стаття опублікована у партнерстві з Crossway.