Аніція Фальтонія Проба, яка померла в 432 році нашої ери, була римською дворянкою-християнкою. Вона мала честь знати як Августина, найбільшого богослова першого тисячоліття християнської історії, так і Іоанна Златоуста, найбільшого проповідника цього ж тисячоліття. Збереглися два листи Августина до Проби, і перший (Лист 130) — єдиний окремий, змістовний розгляд теми молитви, коли-небудь написаний Августином.
Нещодавно я мав можливість прочитати цей лист, і я був вражений його здоровим глуздом і деякими незвичайними ідеями. Проба написала Августину, бо боялася, що молиться не так, як треба. Августин відповів кількома принципами чи правилами молитви.
Перше правило повністю суперечить здоровому глузду. Августин писав, що перш ніж будь-хто зможе звернутися до питання про те, про що молитися і як молитися, він або вона повинні спочатку стати людиною певного типу. Що він має на увазі? Августин пише: «Ви повинні вважати себе «спустошеним» у цьому світі, яким би великим не був ваш достаток». Він стверджує, що якими б чудесними не були ваші земні обставини, вони не можуть принести нам миру, щастя і втіхи, здобутих у Христі. Завіса має впасти з наших очей. Якщо ми не побачимо цієї істини, всі наші молитви будуть неправильними.
По-друге, як каже Августин, ви можете почати молитися. А про що молитись? З легкою посмішкою (я думаю) він відповідає, що ви повинні молитися протте, про що моляться всі інші: «Моліться про щасливе життя». Але що принесе нам щасливе життя? Християнин (якщо слідує першому молитовному правилу Августина) усвідомив, що втіхи, нагороди та задоволення самі по собі дають лише швидкоплинне збудження і, якщо ви тримаєтеся за них усім серцем, то вони, насправді, приносять вам менш тривале щастя. Він звертається до 27-го Псалму і вказує на велику молитву псалмоспівця: «Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність». Це є фундаментальна молитва про щастя. Августин пише: «Тому ми любимо Бога за те, Ким Він є в самому Собі, і [ми любимо] себе і наших ближніх заради Нього». Це не означає, швидко додає він, що ми не повинні молитися ні про що інше, крім того, щоб знати, любити і догоджати Богові. Зовсім ні. Молитва Господня показує нам, що ми багато чого потребуємо. Але якщо Бог є наша найбільша любов, і якщо знати і радувати Його є наше найвище задоволення, то ми перемінимося і в тому, як ми молимо про щасливе життя.
В якості прикладу він цитує Приповісті 30: «убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся … і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога». Поставте собі це питання. Ви шукаєте Бога в молитві, щоб отримати адекватні фінансові ресурси, чи ви шукаєте вид та кількість ресурсів, які вам потрібні, щоб адекватно знати та служити Богу? Це два різні мотиви.
І в тому, і в іншому випадку зовнішньою дією є молитва: «О, Господи, дай мені роботу, щоб я не бідував», але внутрішні мотиви серця зовсім різні. Якщо, як радив Августин, ви спочатку стали людиною «спустошеною без Бога, незалежно від зовнішніх обставин», а потім почали молитися, ваша молитва буде подібна до Приповістей 30. Але якщо ви просто почнете молитися до того, як Євангелія перевпорядкує уподобання вашого серця, тоді ваша молитва буде більше схожа на таку: «Зроби мене якомога багатшим». В результаті ви не розвинете в молитві духовну обачність, яка дозволить вам відрізняти егоїстичну честолюбність і жадібність від прагнення до досконалості в роботі. І ви будете набагато більш пригнічені, якщо зіткнетеся з фінансовими невдачами. Молитва з 30-го розділу Приповістей включає прохання, щоб Бог не давав вам занадто багато, а не тільки щоб Він не давав вам занадто мало.
Третє правило було всеосяжним та практичним. Августин сказав, що ви будете наставлені на правильний шлях молитви про щасливе життя, вивчаючи молитву «Отче наш». Добре подумайте про цю велику модель молитви і переконайтеся, що ваші власні заклики відповідають їй. Наприклад, Августин пише: «Той, хто говорить у молитві. . . «Дай мені стільки ж багатства, скільки Ти дав тій чи іншій людині» або «Звелич мене, зроби мене видатним у силі та славі у світі», і хто просить тільки з бажання цих речей, а не для того, щоб через них принести користь людям згідно з Божою волею, я не думаю, що він знайде щось відповідне в Молитві Господній, щоб він міг вписати в неї подібні прохання. Тому й посоромимося просити про це».
Четверте правило – визнання. Августин визнає, що навіть після дотримання перших трьох правил «ми не знаємо, як молитися належним чином щодо негараздів». Біди викликають велике збентеження. Навіть найблагочестивіший християнин не знає, про що просити. «Негаразди. . . можуть послужити нам на благо. . . і ще тому, що вони тяжкі та болючі. . . ми молимося з бажанням, спільним для всього людства, щоб вони були віддалені від нас».
Тут Августин дає мудру пастирську пораду. Спочатку він вказує на власну молитву Ісуса в Гефсиманії, в якій було ідеально збалансоване чесне бажання («Хай мине мене чаша ця») і покірність Богу («Але не буде Моя воля, а Твоя»). І він вказує на Послання до Римлян 8:26, де нам обіцяно, що Дух спрямовуватиме наші серця і молитви, коли ми стогнемо і збентежені, і Бог чує їх навіть у їхньому недосконалому стані.
Аніція Проба овдовіла, коли їй було близько 30 років. Вона була при розграбуванні Риму в 410 році, і їй довелося рятуватися втечею зі своєю онукою Деметріас в Африку, де вони зустріли Августина. Августин завершує листа, питаючи свого друга: «Що ж робить цю справу [молитву] особливо придатною для вдів, як не їхній скорботний та самотній стан?» Чи не повинна вдова «присвятити своє вдівство своєму Богові як своєму щиту в безперестанній і гарячій молитві»? Є всі підстави вважати, що вона прийняла цей заклик.
Див. Лист Августина 130 (412 р. н. е..) до Проби, знайдений у Філіпа Шаффа, ред., «Нікейські та постнікейські отці».