Forbes Advisor провів опитування 1000 американців, які розлучилися або перебувають у процесі розлучення, щоб з’ясувати, чому шлюби розпадаються. Опитування показало, що 63% людей, які розлучилися, сказали, що краще розуміння зобов’язань до вступу в шлюб могло б запобігти розпаду їхнього союзу. А 56% сказали, що, можливо, не розлучилися б, якби мали краще розуміння моралі та цінностей свого подружжя. Дивно, але менше 5 відсотків розлучених людей сказали, що їхні шлюби не можна було врятувати.
У світі, де святість шлюбу все частіше опиняється в облозі, дуже важливо переосмислити причини, які часто називають для розлучення. Безсумнівно, є ситуації, коли розлучення може бути біблійно виправданим варіантом, наприклад, випадки покинутості, жорстокого поводження або зради. Але, як показує опитування, є багато випадків, коли кращого розуміння зобов’язань і цінностей може бути достатньо, щоб врятувати шлюб.
Ось п’ять найпоширеніших причин розлучення, які не є законними підставами для припинення шлюбу.
1. Пройшла любов: Емоційна помилка
Однією з найпоширеніших причин розлучень є те, що один або обидва партнери «розлюбили один одного». Сучасне уявлення про кохання часто романтизоване та емоціоналізоване під впливом літератури, кіно та поп-культури. Таке бачення ґрунтується на неправильному розумінні любові як передусім емоційного переживання і різко контрастує з біблійним розумінням любові, яке ґрунтується на зобов’язаннях і діях.
У Новому Заповіті для позначення любові найчастіше використовується термін «агапе», що означає безкорисливу, жертовну любов. Наприклад, Павло описує любов в 1 Коринтян 13:4-7 як довготерпеливу, милосердну і таку, що все зносить. Саме така любов повинна бути основою християнського шлюбу.
Ми можемо припустити, що це означає, що любов – це вибір. Хоча це правда, що справжня любов – це більше питання рішення, ніж почуття, це не просто вибір. Як каже Джон Пайпер: «Якщо наша любов – це лише вибір, то вона ще не є такою, якою має бути». Натомість, як зазначає Пайпер, спосіб, у який ми покликані любити, неможливий без покладання на нашу залежність від Господа. Тільки через дар Божої благодаті ми можемо любити так, щоб підтримувати узи шлюбу.
2. Несумісність: Міф про ідеальну пару
Однією з найбільш руйнівних концепцій сучасності є ідея «другої половинки» або «ідеальної пари». Хоча сумісність важлива, немає двох ідеально сумісних людей – кожен чоловік і жінка є грішниками, а отже, унікально недосконалими і зламаними. Писання вчить, що всі згрішили і позбавлені Божої слави (Рим. 3:23), а це означає, що недосконалість і несумісність є очікуваними.
Тільки через дар Божої благодаті ми можемо любити так, щоб підтримувати узи шлюбу.
Ми повинні мислити категоріями жертви, а не спорідненості душ. Хресна жертва Христа є найвищим зразком того, як ми повинні любити і жертвувати. У подружжі обидва партнери покликані наслідувати цю любов у різний спосіб. Для цього може знадобитися поступитися своїми бажаннями, уподобаннями і навіть потребами заради іншого. Це любов, яка прагне найкращого для іншої людини і готова терпіти труднощі та незручності.
Наприклад, в Посланні до Ефесян 5:25 чоловікам наказано любити своїх дружин так, як Христос полюбив Церкву, віддавши Себе за неї в жертву. Такий рівень жертовної любові передбачає, що несумісність можна і потрібно долати, а не використовувати як підставу для розлучення. Інтуїтивно зрозуміло, що справжня сумісність часто приходить лише після того, як такі жертви були принесені.
Сумісність – це здатність існувати разом без конфліктів. Її не відкривають, це мета, до якої ви постійно прагнете. Це постійне намагання слідувати заповіді Павла в Римлянам 12:18: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми». Якщо ви у шлюбі, це дійсно залежить від вас, і ви повинні робити все, що в ваших силах, щоб жити в мирі з вашим чоловіком/дружиною – бути сумісними.
3. Фінансові труднощі: Тимчасові та вічні перспективи
Фінансові проблеми часто називають однією з основних причин стресу в шлюбі. Хоча фінансові труднощі заслуговують на серйозне ставлення, їх занадто часто поспішно використовують як привід для розлучення. Натомість їх слід розглядати як можливість змістити фокус з тимчасового на вічне.
Багато наших фінансових труднощів коріняться в зосередженості на матеріальному багатстві, яке є тимчасовим і схильним до тління. Сам Ісус застерігав від нерозумного накопичення земних скарбів: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають» (Мт. 6:19). У шлюбі слід зосередитися не на матеріальному накопиченні, а на вічних цінностях, які покликані культивувати стосунки, таких як любов, вірність і духовна зрілість. Коли пара стикається з фінансовими труднощами, це можливість переоцінити пріоритети і привести їх у відповідність з цінностями Божого Царства.
Фінансові труднощі також можуть слугувати горнилом для розвитку задоволеності та довіри до Божого забезпечення. Павло пише у Посланні до Филип’ян 4:11-13, що він навчився бути задоволеним за будь-яких обставин, чи то в достатку, чи то в потребі – задоволенняя, що ґрунтується на Христі. Так само і пари можуть навчитися бути задоволеними і довіряти Божому забезпеченню навіть у часи фінансових труднощів.
Не поспішайте відкидати це як наївну банальність. Багато християнських пар виявили, що, прийнявши біблійний погляд на фінанси, перейшовши від тимчасової до вічної перспективи, вони змогли подолати такі труднощі таким чином, що це зміцнило, а не послабило їхній подружній зв’язок.
4. Особисте щастя: Егоцентричний підхід
Починаючи з 1970-х років, домінуючим наративом в американській культурі став наратив про прагнення людини до щастя і самореалізації. Ця точка зору підкріплюється засобами масової інформації, літературою і навіть багатьма світськими психологічними теоріями, які припускають, що особисте щастя є кінцевою метою життя. Проблема такого підходу полягає в тому, що він не тільки не веде до більшого щастя, але й активно підриває взаємозалежність, необхідну в шлюбі.
Святе Письмо пропонує контраргумент, який кидає виклик егоцентричному підходу до життя і стосунків. У Посланні до Филип’ян 2:3-4 Павло навчає віруючих: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших». Цей принцип особливо актуальний в контексті шлюбу, де взаємна покірність і самопожертва є секретом справжнього процвітання (Еф. 5:21).
У той час як світ пропонує швидкоплинне щастя, яке залежить від обставин, Біблія вчить, що справжня радість знаходиться у відносинах з Богом. Як сказано в Неемії 8:10: «Радість Господня — то ваша сила». Ця радість – не минущий емоційний стан, а глибоке, постійне задоволення, яке приходить від пізнання Бога і служіння Йому.
5. Нудьга: Небезпека самозаспокоєння
Самозаспокоєність у шлюбі часто проявляється у відсутності інтересу, ентузіазму чи турботи про стосунки. Вона може поступово руйнувати узи близькості та довіри, які є важливими для здорового шлюбу. Самозаспокоєність суперечить біблійній моделі шлюбу, яка закликає до постійного плекання, дбайливого ставлення та цілеспрямованих зусиль (Еф. 5:29).
Один з найефективніших способів боротьби з нудьгою в християнському шлюбі – просто зосередитися на спільному зростанні у Христі. Чоловік і жінка, які розділяють цю духовну подорож, відкриють для себе почуття мети і напряму, які виходять за рамки буденної рутини повсякденного життя. Пари, які можуть займатися спільною діяльністю, що сприяє духовному зростанню, з часом будуть все більше цікавитися одне одним, зростаючи у схожості з Христом.
Відомий британський письменник Семюел Джонсон якось сказав: «Якщо людина втомилася від Лондона, вона втомилася від життя, бо в Лондоні є все, що життя може дати». Багато в чому те ж саме стосується і християнського шлюбу. Важко нудьгувати, коли ти з кимось, хто все більше і більше стає схожим на найцікавішу Людину, Яка коли-небудь жила.
Одна вагома причина залишатися у шлюбі
Головна причина підтримувати і плекати будь-який шлюб, незважаючи на його недоліки і виклики, – це не лише людське щастя, але й Божа слава. Євангелієцентричний шлюб служить живою метафорою Христа і Його Церкви. У світі, який загруз у тимчасових задоволеннях і поверхневих зобов’язаннях, шлюби, засновані на Євангелії, є маяками надії. Це священні завіти, а не просто соціальні контракти, і в них глибоко вкладений Бог.
Коли пари наближаються до Бога, вони знаходять сили долати виклики, які трапляються на їхньому шляху, будь то емоційна дистанція, фінансовий стрес чи недосконалість. Вони знаходять радість у послуху Божому Слову, задоволення від спільної жертви та мир, який перевершує будь-яке розуміння, коли вони закріплюють свої стосунки у вірі.
Важко нудьгувати, коли ти з кимось, хто все більше і більше стає схожим на найцікавішу Людину, Яка коли-небудь жила.
Євангелія пропонує подружжю, яке бореться з труднощами, кращий наратив. Любов – це не просто емоція, а вибір, який змінюється, коли він глибоко вкорінений у Христовій любові до нас. Коли ця любов є вашим фундаментом, ви розумієте, що з Богом все можливо, в тому числі оновлення, відновлення і, можливо, навіть воскресіння шлюбу, на якому світ міг би поставити хрест.
Якщо ви ставите під сумнів життєздатність вашого шлюбу, виходячи з мирських стандартів, пам’ятайте, що Бог не просто дозволив шлюб, але створив його для Своєї слави. Звернувшись до Нього і прийнявши принципи, викладені у Святому Письмі, цілком можливо відродити любов, відновити довіру і досягти глибини близькості, яку ви, можливо, вважали втраченою. Це надія і обітниця євангельського шлюбу.