Роздуми до Адвенту: Мир на Землі

Прочитайте

А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! (Лк. 2:12-14)

Поміркуйте

Між 1914 і 1918 роками Європа була спустошена найстрашнішою війною в історії людства. Вона була настільки жахливою, що люди мрійливо називали її «війною, яка покладе край усім війнам». Мало хто з них знав, що через кілька десятиліть цей період кривавої бійні доведеться перейменувати на «Першу світову війну», щоб відрізнити її від ще більш кривавого конфлікту.

Відтоді, як гріх увійшов у світ, мир став швидкоплинним. Занепалі люди настільки схильні до насильства, що потрібен праведний меч, щоб стримувати їх (Рим. 13:1-7). І все ж наші серця тужать за втраченим раєм, де лев їв солому, як віл, а на всій святій Божій горі не було нічого, що могло б зашкодити або зруйнувати (Іс. 65:25; пор. Бут. 1:30). На щастя, Божі пророки пообіцяли нам новий і кращий Едем, де «не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Іс. 2:4; Мих. 4:3; пор. Іс. 11:6-9).

Побіжний погляд на газету повинен переконати нас, що це пророцтво належить до «ще не» аспекту Царства. І все ж роздуми над такими уривками, як Луки 2:14, також повинні переконати нас, що Бог вже певною мірою відновлює мир на землі. Існує група людей, «якими [Бог] задоволений», серед яких існує справжній шалом. Ми називаємо їх Церквою – всіх тих, хто вірою прийняв «Князя миру» як свого Спасителя (Ісаї 9:6).

Як виправдані вірою, ми тепер маємо мир з Богом (Рим. 5:1). Наше примирення з Богом примиряє нас один з одним – Христос «зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом … щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши» (Еф. 2:14-15). Його мир по відношенню до нас дозволяє нам поширювати мир на інших.

Як виправдані вірою, ми тепер маємо мир з Богом. Наше примирення з Богом примиряє нас один з одним.

Це не робить мир автоматичним чи легким. Якби це було так, багато закликів у посланнях Павла ніколи б не були написані. Але ми такі, які ми є. Наше завдання як християн – все більше ставати схожими на Христа, жити гідно нашого покликання і зберігати єдність Духа в союзі миру (Еф. 4:3). Духом ми прагнемо миру з нашими ворогами і воюємо з пристрастями, які спричиняють сварки між нами (Гал. 5:16; Як. 4:1).

Однак «війна, яка покладе край усім війнам» вже відбулася. Вона була розпочата на Різдво, виграна у Страсну П’ятницю і проголошена вранці на Великдень. І хоча вона ще чекає свого повного завершення, ми бачимо крихітні проблиски її щоразу, коли прощаємо один одного, або хрестимо новонавернених, або спілкуємося за Господнею Вечерею. Нехай ці проблиски Його благодаті пробуджують наші серця до прославлення: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14).

Дайте відповідь

Якими практичними способами ви можете підтримувати мир між християнами у вашій помісній церкві? Чи характеризує мир ваше життя в Інтернеті те, як ви ставитеся до інших?

Радійте

(чуй) Cпіває aнгельський вісник,

«Слава ж рожденному Царю!» 

Мир землі і милосердя

Бог і грішник примирились» 

– Чарльз Веслі, «(чуй) Cпіває aнгельський вісник»