У Старому Заповіті Бог обрав Авраама патріархом ізраїльського народу та батьком багатьох народів. Він був покликаний Господом бути знаряддям благословення і спасіння як для майбутнього ізраїльського народу, так і для всіх народів землі (Бут. 12:3). У Авраама була дивовижна віра, яка, через його послух Богові до кінця його днів, принесла багато плодів і залишила значущу спадщину для прийдешніх поколінь.
Після Ноя та розпорошення людей по всій землі від Вавилонської вежі, сюжет книги Буття зосереджується на постаті Авраама, якого в той час називали Аврамом. Аврам був сином Тераха і братом Нахора і Гарана (Бут. 11:26). Після смерті Гарана Терах покинув Ур Халдейський разом зі своїми синами та їхніми родинами та переселився до землі, яка називається Харан, і яка лежала в напрямку до землі Ханаанської. У Харані Бог відвідав Аврама.
“І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням”. (Бут. 12:1-2)
Аврам послухався заклику Господа і у віці 75 років переселився в землю Ханаан. Сара, його дружина, була безплідна. Однак Господь пообіцяв, що він матиме нащадків, і уклав з ним заповіт (Бут. 15; 17:1-8), який Він утвердив, коли Аврамові виповнилося 99 років. Бог змінив його ім’я з Аврам на Авраам і пояснив значення нового імені: “бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів” (Бут. 17:5). Він також змінив ім’я Сари на Сарра (Бут. 17:15). Пізніше Бог вимагав від Авраама зробити фізичний знак обрізання як характерний доказ укладеного заповіту.
Незважаючи на те, що Авраам був взірцем послуху, він також був і людиною, яка боролася зі своїми гріхами. Він збрехав, сказавши, що його дружина була його сестрою (Бут. 12:10-13; 20:8-12). Також він сумнівався в Божій силі, коли Бог сказав йому, що Сарра народить йому сина (Бут. 17:17).
У Сарри теж були конфлікти віри, через які вона не могла повірити, що зможе завагітніти в старому віці. Через свої сумніви вона дала Аврааму свою служницю Аґар, щоб та зачала дитину. Цей поспішний вчинок створив багато проблем для Сарри та Авраама та мав наслідки для їхніх нащадків (Бут. 16:5; 21:10).
Авраама знають як людину, яка довіряла Богові. Його називають “батьком віри”, незважаючи на його гріхи та слабкості. Автор послання до Євреїв підкреслює, що Авраам “розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих” (Євр. 11:19).
Однією з найбільш пам’ятних подій в житті Авраама був момент, коли Бог випробував його віру і попросив його принести в жертву свого сина Ісака. Ймовірно, хлопець був підлітком. Авраам знав, що це був син, через якого Бог пообіцяв виконати Свої обіцянки. Вони з Саррою багато років чекали на цього сина. Але зараз Бог просить Авраама принести Ісака в жертву. Попри всі труднощі та з великою вірою, Авраам без нарікань слухається Бога і піднімається на гору, готовий принести в жертву свого первістка.
Біблія розповідає, що раптом з’явився янгол і втрутився, щоб не дати Аврааму принести в жертву свого сина: “І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого” (Бут. 22:12).
Апостол Павло також пише, що коли Авраам отримав обітницю нащадків, він твердо стояв “перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче” (Рим. 4:17). Пізніше Павло додає, що Авраам “не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові” (Рим. 4:20). Патріарх “був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. Тому й залічено це йому в праведність” (Рим. 4:21-22).
Авраам був чоловіком віри, який увійшов в історію як людина, яка довірилася Божій обітниці. Обітниця багатьох народів, які навернуться до Бога, здійснилася в особі Ісуса Христа та через Нього.
Подібно до Авраама, ми також покликані повірити в Христа й отримати виправдання в Ньому. Ісус є тим, Хто “був виданий за наші провини і воскрес для нашого виправдання”, і ми повинні покладати свою віру лише на Нього.