Чи християни і мусульмани поклоняються одному і тому ж Богу?

10 грудня 2015 року публікація у Facebook знову розпалила дискусію навколо питання, якому 1400 років. У центрі дискусії опинилася Ларісія Хокінс, професор Уітонського коледжу, яка опублікувала повідомлення на своїй особистій сторінці у Facebook:

Я виявляю релігійну солідарність з мусульманами, тому що вони, як і я, християнка, є людьми книги. І як Папа Франциск заявив минулого тижня, ми поклоняємось одному Богу. 

Ця публікація поклала початок ланцюжку подій, які спочатку призвели до відсторонення Хокінс від роботи, а зрештою завершилися її звільненням. 

Цей надзвичайно публічний інцидент викликав бурхливу полеміку, оскільки і євангелісти, і протилежна сторона, висловлювали свої думки щодо питання: «Чи християни і мусульмани поклоняються одному і тому ж Богу?» Спонукане суперечкою, Євангельське Місіологічне Товариство запросило низку місіологів представити свої підходи до відповіді на питання. Незважаючи на різні висновки, одна чітка тема простежується в їхніх доповідях: саме питання є помилковим. 

У спробі прояснити цю дискусію, ось три альтернативні запитання, які допомагають з’ясувати основні проблеми, які приховує поставлене запитання.

Питання ідеї: що таке Аллах?

Добре почати це дослідження з арабського слова Аллах. У той час як Аллах – це слово, яке мусульмани використовують для позначення Бога, арабомовні християни також використовують Аллах у своїх перекладах Біблії для звернення до Бога. В арабській мові Аллах — це слово, утворене з іменника «бог» (ілах) і доданого означеного артикля (аль). Таким чином, Аллах можна перекласти англійською як конкретно «Бог». 

Оскільки іслам і християнство поділяють ідею про те, що існує лише один Бог, доречно використовувати слово Аллах для опису Того, Хто відповідальний за створення Всесвіту. Ця спільна ідея забезпечує певну загальну концептуальну основу, але сама по собі концепція описує лише безособову ідею. Більш корисним може бути запитання: «Хто такий Аллах для мусульман і християн?» 

Питання ідентичності: хто такий Аллах?

На перший погляд, Коран містить численні описи діяльності Бога, які євангелісти підтвердили б. Мусульмани вірять, що Бог є Творцем, Правителем, Тим, що дає Одкровення, Суддею і що Богом прощаючим. Тим не менш, місіолог Колін Чепмен застерігає від передчасних висновків, що ми говоримо про того самого Бога, попереджуючи: «Питання між нами не в тому, чи Бог прощає, а в тому, як Він прощає; не те, чи Він дає одкровення, а що Він відкриває і як». Було б зручно вважати, що спільна діяльність не вимагає спільної ідентичності.

Для християнина вчення про Бога не може бути відділене від христології.

Один із факторів, який необхідно враховувати в ісламській відповіді на запитання: «Хто такий Аллах?» це ісламська доктрина про абсолютну єдність Бога (тавхід). Бог ісламу нероздільний і єдиний. Він є зовсім іншим творцем і суддею, якому людство має поклонятися та підкорятися. Результатом такої відмінності є те, що сам Бог є непізнаваним у будь-якому інтимному, стосунковому сенсі. Ісмаїл аль-Фарукі ілюструє цей різкий контраст із християнством, пишучи, що в ісламі: «[Бог] жодним чином не відкриває Себе нікому. Бог відкриває тільки Свою волю. … Християни говорять про одкровення Самого Бога — Богом від Бога — але це велика різниця між християнством та ісламом».

Ця відмінність є найбільш виразною при розгляді християнського вчення про втілення. Бог не тільки зробив Себе глибоко іманентним і особисто пізнаваним, прийнявши плоть і живши серед людей, але втілення також дало нам лупу, через яку ми найбільш чітко розуміємо тринітарну природу Бога. Тімоті Теннент підкреслює важливість цієї різниці між Богом ісламу та Богом християнства: 

Справа не в тому, що тексти Корану та Біблії відрізняються в деталях есхатології чи точної природи душі. Вони розходяться в основних доктринах ідентичності, таких як Трійця, божественність Христа, доктрина про втілення, спокутна сила хреста та воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Усі ці доктрини є центральними для того, що ми, християни, маємо на увазі, коли кажемо: «Ми поклоняємося Богу». Для християнина вчення про Бога не може бути відділене від христології.

Іншими словами, ісламська та християнська концепції Бога принципово несумісні через втілення, яке настільки ж важливе для християнина, як і анафема для мусульманина.

Крім того, втілення є невід’ємною складовою того, що християни мають на увазі, коли кажуть, що поклоняються Богу. Триєдиний Бог Біблії запропонував єдине рішення щодо відчуженості людства від Себе, спричиненого гріхом. Тому, якщо нам цікаво, як відповісти на запитання: «Чи поклоняються мусульмани та християни одному і тому ж Богу?» ми повинні спочатку розглянути, що Бог думає про наші відповідні підношення поклоніння.

Перевернуте питання: чи приймає Бог мусульманське поклоніння?

Головний недолік у поставленому питанні полягає в тому, що теоцентричне дослідження розглядається як антропоцентрична дискусія. Зрештою ми запитуємо, що люди думають про своє поклоніння, а не те, що Бог думає про нього. Перевернувши запитання, ми могли б з більшою користю запитати: «Чи Бог приймає поклоніння як мусульман, так і християн?» Біблійні дані дають негативну відповідь і тим самим породжують більший євангелізаційний тягар.

Ісламська та християнська концепції Бога принципово несумісні через втілення, яке настільки ж важливе для християнина, як і анафема для мусульманина.

В обох заповітах Біблії можна знайти чіткі вказівки щодо того, як людство може наблизитися до Бога та поклонятися Йому прийнятно. Слова Ісуса чіткі: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Ів. 14:6). Більше того, саме через Євангелію втіленого Сина Божого Бог відкриває Себе найбільш повно. Ця центральна істина категорично заперечується в ісламі.

У дружбі з мусульманами християнину не потрібно агресивно атакувати ідею, що мусульмани та християни поклоняються одному Богу. Сама Євангелія підкреслює невідповідність. Проте ми повинні знати, що, хоча мусульмани є концептуально монотеїстами, ідея Бога в ісламі передбачає характер, відмінний від Бога Біблії. Крім того, якщо християнська Євангелія є тим, на що вона претендує бути, то це єдиний засіб, за допомогою якого заплямовані гріхом люди можуть запропонувати прийнятне поклоніння єдиному Богові творіння.