Якби ми складали каталог суттєвих практик християнської віри, що б ми туди включили? Серед інших ключових речей, хрещення, безперечно, має займати перше місце у списку. Хрещення є одним із інструментів, за допомогою якого Ісус доручає Своїм послідовникам робити учнів (Мт.. 28:18-20). Воно також займає центральне місце в проповідуванні Євангелії в зародженні церкви в день П’ятидесятниці (Дії 2:38). Стисло кажучи, ідея про те, що християни повинні бути хрещені – незалежно від того, коли і як – є центральною для християнської віри. Це не повинно бути несподіванкою.
Однак, що може стати несподіваним, так це те, що Ісус сам був охрещений. Хрещення – це не просто те, що Ісус наказав робити Своїм послідовникам, але й досвід, який Він також пережив. Попри те, що ми знайомі з Євангелією, той факт, що Ісус хрестився, може здаватися нам дивним.
Сюжет ускладнюється, коли ми беремо до уваги те, що хрещення, яким хрестився Ісус, було хрещенням Івана, яке описується як те, що (1) супроводжує “покаяння” (Мт. 3:2); (2) відбувається у поєднанні з людьми, які “визнавали гріхи свої” (Мт. 3:6); (3) є засобом, за допомогою якого можна “утекти від гніву майбутнього” (Мт. 3:7).
Не потрібно довго думати, щоб дійти висновку, що це, здається, не узгоджується з рештою того, що Новий Завіт каже нам про Ісуса: що Він був Богом, народженим в непорочності (Мт. 1:19-25), безгрішним (2 Кор. 5:21; Євр. 4:15), досконало слухняним Сином (Євр. 5:8-9; Ів. 17:4), повністю догоджав Отцеві (Мт. 3:17), існував раніше як божественний, але відкинув Свою славу, щоб прийняти на Себе плоть (Фил. 2:5-8). Тим не менш, Ісус каже, що Йому доречно охреститися (Мт. 3:15).
Все це підводить нас до важливого запитання: чому Ісусові потрібно було охреститися?
Чому Ісус охрестився?
І Марк, і Лука записали цю історію, але не порушували цього питання (Мр. 1:9-11; Лк. 3:21-22). Євангелія від Івана не розповідає нам про хрещення Ісуса, але підкреслює той самий ефект, що й інші Євангелії: що Дух Божий зійшов на Ісуса, помазуючи Його як Сина Божого (Ів. 1:32-34). Лише Матвій порушує питання, включивши фрагмент історії, який інші автори Євангелії упускають – Іван сам вагався, чи хрестити Ісуса. Іван, усвідомлюючи, що Ісус був не просто ще однією людиною, яка прийшла визнати свої гріхи і покаятися в них, протестує: “Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?” (Мт. 3:14).
Попри те, що ми знайомі з Євангелією, той факт, що Ісус хрестився, може здаватися нам дивним.
Відповідь Ісуса на небажання Івана є повчальною як для відповіді на наше запитання, так і для розкриття важливого аспекту богослов’я Матвія. Ісус сказав: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду” (Мт. 3:15). Це вагома відповідь, яка містить два слова – “виповнення” та “правда”, – які є центральними ідеями в Євангелії від Матвія. Тут відбувається щось важливе.
Тим не менш, відповідь Ісуса Івану залишається дещо таємничою для більшості читачів сьогодні. Тож дозвольте мені перефразувати це так: Ісус виконує свою роль слухняного Божого Сина, практикуючи необхідну праведність, підкоряючись Божій волі покаятися (тобто жити у світі, відданим Богові усім серцем).
Як кається безгрішна людина?
Щоб зрозуміти це, є кілька елементів, які нам потрібно витягти назовні.
По-перше, “праведність” в Євангелії від Матвія стосується поведінки всієї людини, яка узгоджується з Божою волею, природою та прийдешнім царством. Павло вживає це слово дещо інакше, але його використання Матвієм є більш типовим для старозаповітного почуття серця, глибоко відданого послуху Богові. Підкоряючись хрещенню Івана, Ісус показує, що Він – добрий і слухняний Син, який досконало виконує Божу волю.
По-друге, ми повинні розуміти, що означає “покаяння”. Сьогодні це слово часто викликає в уяві образ людини на розі вулиць з картонкою, на якій написано: “Кінець близько!” Біблійне покаяння є ширшим поняттям і по-іншому забарвлене. Заклик “Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне” (Мт. 3:2; 4:17) є наполегливим запрошенням змінити наші цінності, звички, любов, мислення та поведінку відповідно до іншого розуміння, такого, що коріниться в виявлені природи Бога і Його майбутнього царювання. Стисло кажучи, покаяння означає: “Стань учнем!” Ісус кається не в сенсі відвернення від гріха (наше покаяння обов’язково включає цей момент, а Його – ні), а в сенсі посвячення Себе повністю слідувати Божій волі на землі.
Бог послав Івана як останнього вісника, який проголошує повернення Царя, і Ісус відповідає цій вістці, і виконує її, прийнявши хрещення від Івана.
Таким чином, сумніви, які ми (й Іван) могли мати щодо того, чому Ісус хрестився Івановим хрещенням, розвіюються. Навіть будучи непорочно народженним, божественним втіленням, найунікальнішою особистістю у світі, Син бажає бути слухняним Отцеві всім серцем (тобто праведним). Отже, Він повинен підкоритися Божому припису про відданне життя, яке проповідує Іван. Кажучи, що це “виповнення” усієї правди стосується того, про що Матвій неодноразово стверджував від початку своєї книги (Матв. 1:18-2:23), і що він продовжуватиме робити в наступних історіях (Матв. 4:14-16; 5:17) – Ісус є виконанням усієї Божої роботи у світі. Він є кінцевою метою і завершенням усієї спасительної роботи Бога. Бог послав Івана як останнього вісника, який проголошує повернення Царя, і Ісус відповідає цій вістці, і виконує її, прийнявши хрещення від Івана.
Ісус як останній Адам
То чому Ісусу потрібно було охреститися? Тому що головним у меті Ісуса як Спасителя світу є його вірний послух Батькові. Він був слухняним аж до смерті хресної (Фил. 2:8; Рим. 5:18), і цим забезпечив нам спасіння.
Брендон Кроу слушно підсумовує: “Ісус зображений в Євангелії як останній Адам, чий послух є необхідним, щоб Божі люди пережили благословення спасіння”. Хрещення Ісуса символізує початок Його місії як слухняного Сина та Його моделі того, що означає бути вірним Богові.
Ми не хрестимося просто тому що Він це зробив. Ми хрестимося в Нього, і Він хрестить нас Святим Духом.
Постійна церковна практика хрещення, як і інше важливе таїнство – Вечеря Господня – є одночасно повторенням і трансформацією вчинку Ісуса у період після П’ятидесятниці. Ісус був охрещений на знак Свого посвячення (послуху всім серцем), також і ми наслідуємо Його приклад. У той же час Його власне хрещення змінюється в нашому досвіді, тому що Він більше, ніж просто взірець. Ми не хрестимося просто тому що Він це зробив. Ми хрестимося в Нього, і Він хрестить нас Святим Духом.
Хоча, подібно до Івана Хрестителя, спочатку ми можемо не розуміти, чому Ісус хрестився, але тепер ми бачимо, що Ісусове хрещення є важливою частиною Його спасительної роботи у світі, про яку нам завжди слід пам’ятати.