Коли люди чують, що троє з наших чотирьох дітей зараз підлітки, вони часто ахкають. Або зітхають. Або дивляться на мене у відповідь, часто кліпаючи, намагаючись переварити те, що вони щойно дізналися.
Я розумію це. Кожен з батьків підлітків час від часу (або раз на годину!) почувається розгубленим. У рекомендаціях книг на Amazon знаходяться сотні книг з підліткової психології, розмов з підлітками, розшифрування підліткового розуму та навігації з підліткових емоцій. Мало хто з нас намагається в цьому розібратися.
Ми з чоловіком, як і раніше, займаємося вихованням та навчанням наших дітей віком від 15 до 25 років. Фінішна межа ще попереду. Отже, як супутник, а не досвідчений експерт, я смиренно пропоную деякі істини, за які ми чіпляємось, та практики, які ми застосовуємо на ходу.
3 істини
1. Ставлення суспільства до підлітків не обов’язково має бути нашим.
Рефлекторний стогін, який виникає коли дорослі говорять про підлітків, розкриває наш загальнокультурний цинізм. Але це ремствування не відображає любові Бога до підлітків, носіїв Його образу. Діти – це дар від Господа, чи то новонароджені, чи 16-річні (Пс. 127:3). Добре говоріть про своїх підлітків з іншими, демонструйте, наскільки ви їх цінуєте, хвалячи їхні дари та досягнення, і не втрачайте можливості посміятися разом із підлітками та порадіти з того, якими Бог створив їх. Нехай наші думки і слова батьків-християн відбивають нашого Небесного Отця, а не навколишній світ.
2. Ми покликані бути вірними, але тільки Бог може зростити плід.
Кожні щирі батько чи мати запитують: як мені переконатися, що мої діти виростуть правильними (чи щасливими, чи християнами)? Але ніхто з нас не покликаний і не здатний на це. Пророк Єзекіїль каже, що тільки Бог може перетворити кам’яне серце на серце з плоті (Єз. 11:19). Ми з вами покликані пасти і любити наших дітей і давати їм інструменти, необхідні для духовного зростання, але тільки Бог може зростити в них духовні плоди. Давайте знову і знову довіряти наших підлітків доброті та суверенітету нашого Господа.
3. Ми не можемо запропонувати дітям те, чого не маємо самі.
Апостол Павло писав про вилив (2 Тим. 4:6), і його образи тут корисні. Ми не можемо вилити на наших дітей те, що спочатку не влили у нас. Коли ми йдемо за Ісусом через Його Слово, Його народ і Його Дух, Він зміює нас цими засобами благодаті. Тільки тоді ми можемо запропонувати цю благодать дітям.
Ми не можемо вилити на наших дітей те, що спочатку не влили у нас.
Не зрозумійте мене неправильно — нам з вами не треба бути духовними гігантами, щоби наставляти наших дітей. Ми, батьки, також знаходимося в цьому процесі, щодня наближаючись до образу Христа тільки завдяки Його благодаті і силі (2 Кор. 3:19). Але, як говориться в приказці: «Більше вловлюється, ніж навчається», тому, навіть коли я борюся зі своїми недоліками і покладаюсь на те, що Господь вирощуватиме і змінюватиме мене, я хочу, щоб мої діти вловили від мене аромат Христа, тому що я була з Ним (2 Кор. 2:15).
4 практики
Ці практики в жодному разі не є формулою успішного виховання дітей, оскільки лише Бог може перетворити серця наших підлітків. Це прості звички, які за два десятиліття моєї батьківської роботи Бог використовує для зміцнення як батьків, так і дітей.
Наша сім’я дотримується їх недосконало, інколи жахливо. Але ми повертаємось до них знову і знову з вірою. Ми шукаємо прогресу, а не досконалості.
1. Проводьте час разом.
Учнівство потребує часу. І Ісус, і Павло приділяли своїм учням багато часу – вони разом роками подорожували і служили. Ніщо не замінить як якість, так і кількість часу, що може бути непросто, тому що наша кар’єра чи інші зобов’язання часто стають особливо вимогливими, коли наші діти вступають у підлітковий вік.
Подумайте про те, щоб шалено охороняти кілька обідів на тиждень, повільний суботній ранок та кілька щорічних спільних поїздок. Знайдіть регулярний час, щоб вимкнутись, сповільнитися та побути разом. Час, який ми проводимо з підлітками, швидкоплинний. Тож давайте керувати ним добре.
2. Читайте Писання.
Ні батьки, ні підлітки не можуть сподіватися зростати в Господі без часу в Його Слові. Біблія освячує нас (Івана 17:17) і робить те, що задумав Бог (Іс. 55:11). Читання Біблії з підлітками може здатися незграбним і лякаючим, але ніщо не може замінити його.
Наша сім’я не робить нічого надприродного. Ми беремо щоденники для читання Писання для кожної людини, кладемо їх поруч зі столом і читаємо розділ, коли разом обідаємо. Це просто, сприяє спілкуванню і, ми віримо, приносить плоди всім нам.
3. Ставте питання.
Щоб ставити своїм підліткам хороші питання, була потрібна віра, тому що я не завжди знаю, про що вони думають, і чи зможу я добре відповісти на те, чим вони поділяться. Але їхні відповіді кажуть мені, що їх гнітить чи змушує радіти. Часте запитання: «Як я можу помолитися за тебе?» відкриє вікно у їхні серця.
Ми ставимо за обіднім столом коробку з темами для початку розмови, щоб було цікаво, і використовуємо їх разом із нашими щоденниками Святого Письма. Ніяка тема не під забороною, і я регулярно дивуюсь тому, як багато вони хочуть побалакати, як тільки ми почнемо.
4. Відвідуйте церкву.
Дослідження підтверджують, що діти, які в дитинстві були занурені в церковне життя, з більшою ймовірністю залишаться прихильними до церковного життя в дорослому віці. Цей момент міг би стати окремою статтею (або книгою), оскільки відвідування церкви здається дедалі рідкіснішим. Ми повинні поставити собі запитання: Чи надаємо ми перевагу спорту, моді чи посиденькам з друзям, а не відвідуванню церкви щонеділі? Наші церкви призначені для того, щоб бути нашими сім’ями, і вони вимагають посвячення.
Часте запитання: «Як я можу помолитися за тебе?» відкриє вікно у їхні серця.
Якщо ви наполягатимете на тому, щоб ваш підліток щотижня відвідував церкву та молодіжну групу, ви, швидше за все, опинитеся в меншості, і ваш підліток час від часу буде скаржитися. Але ви навчіть його тому, що церковна сім’я необхідна, і, якщо буде вгодно Господу, ви налаштуєте його на довічну участь у церкві.
Я не знаю всіх тонкощів ваших стосунків із підлітком. Я знаю, що ви хочете найкращого для своєї дитини і готові на все заради неї. Виховувати підлітків складно. Довіритись Господу важко. Але наберіться мужності. Бог глибоко знає наших підлітків і безмірно цінує їх. Він хоче, щоб усі наші підлітки прийшли до Нього.
Мами й тата, давайте йти до Ісуса. Давайте довіримо себе і наших підлітків Тому, Хто любить їх навіть більше, ніж ми.