Мій старший друг якось розповів мені історію дівчини, з якою він зустрічався три роки. (У цій історії я називатиму свого друга «Джон», а його дівчину – «Сью»).
Джон і Сью були близькі і були на шляху до одруження. Джон планував свою пропозицію, але одна річ не давала йому спокою: він ніколи не розповідав Сью про своє минуле.
Одного разу Джон запросив Сью на вечерю, щоб обговорити їхні стосунки. Він сказав їй, що не хоче вступати в шлюб з таємницями, і почав розповідати про свої минулі гріхи і помилки. Сью слухала мовчки. Коли Джон закінчив, він затамував подих, чекаючи на її реакцію.
Через деякий час Сью вибачилася і вийшла до туалетної кімнати, де залишалася незвично довго. (Офіціант навіть запитав Джона, чи повернеться вона.) Коли Сью нарешті повернулася, вона сказала, що їй потрібен час, щоб подумати про те, що він розповів. Джон описав дорогу додому як «незручно мовчазну».
Через кілька днів Сью сказала Джону, що готова до розмови. Джон нервово під’їхав до неї. Сью перейшла одразу до справи і сказала кілька слів, які застрягли в пам’яті Джона на більш ніж 25 років: «Джоне, мені дуже шкода. Але я не думаю, що зможу вийти за тебе заміж».
Вони розлучилися. Джон залишився розгубленим. Він почав більше думати про свої минулі гріхи, відчуваючи глибокий сором. Він задавався питанням, чи не зробило його минуле негідним його одружитися з кимось.
Не хвилюйтеся. Все закінчилося добре – Джон щасливо одружений з іншою жінкою вже більше двох десятиліть. Але досвід Джона зі Сью – це найгірший кошмар кожного з нас. Ми боїмося, що якби нас дійсно знали, то в кращому випадку нас би терпіли, в гіршому – покинули, і, звичайно ж, ми були б нікому не потрібні. В глибині душі ми боїмося, що якби Бог та інші побачили нашу найбруднішу частину – наші гріхи, невпевненість, травми та нечистоту – вони б сказали: «Вибач, але я просто не можу уявити, як можна любити когось, схожого на тебе».
Джерела сорому
Сором буває різних форм і з різних причин. Іноді ми відчуваємо сором через зовнішні причини – вчинені стосовно нас гріхи, які змушують нас відчувати себе нечистими. Але хоча сором може бути викликаний іншими, ми не завжди потребуємо інших, щоб він продовжувався. З часом ми можемо стати експертами в тому, як соромити себе, часто навіть не усвідомлюючи цього:
- Ти спав до котрої години? Лінивий.
- Що ти їла? Не дивно, що ти товста.
- Що ти сказав? Як ти міг бути таким дурним?
- Ти пропустила її виступ? Яка ж з тебе подруга.
- Ти був нетерплячим до своїх дітей? Хороші батьки так не роблять.
- Як ти досі не одружений? Не власник будинку? Не батько? Що з тобою не так? Ти конкретно відстав.
- Чому б тобі не читати Біблію більше? Більше молитися? Більше служити? Більше займатися спортом? Більше спати? Більше читати? Більше вчитися? Працювати більше? Писати в щоденнику більше? Більше займатися своїми хобі? Більше часу проводити з сім’єю? Тебе недостатньо. Тебе ніколи не буде достатньо.
Самоприсоромлення – це захисний механізм, який ґрунтується на переконанні, що ми нелюбимі Богом та іншими. Ми вимовляємо різкі слова, про які, як ми боїмося, думають інші – так, ніби це може пом’якшити удар або надихнути нас на зміни. За іронією долі, самоприсоромлення не захищає нас, а лише увічнює шкідливу брехню і тримає нас у рабстві.
Самоприсоромлення – це захисний механізм, який ґрунтується на переконанні, що ми нелюбимі Богом та іншими.
Сором часто зростає через маленькі, але послідовні дії. Один автор зауважує, що перша думка багатьох з нас, коли ми прокидаємося: «Я не виспався», а остання думка перед сном: «Я не встиг зробити достатньо», і все, що знаходиться між цими думками, шепоче: «Ти недостатній». Сатана цілком задоволений грою в довгу. Він процвітає, шепочучи витончену брехню, яка повільно і тихо ховає нас під горою сорому.
Сатана хоче використати сором, щоб відштовхнути вас від Ісуса. Він знає, що в присутності Христа сором відпускає. Але якщо ви візьмете щось із цієї статті, нехай це буде наступне: Ісус – це засіб від вашого сорому, а не його причина. Він – Той, Кого ви найбільше потребуєте у вашій зламаності та гріху.
Кроки до свободи від сорому
Відчуття сорому не означає, що з вами щось не так. Здатність відчувати його, переживати докори сумління є ознакою емпатії та психічного здоров’я. Але в той час як здатність відчувати сором є здоровою, життя в соромі є деструктивним. Розглянемо три способи подолання сорому на шляху до свободи.
1. Відкидайте нечіткі звинувачення (наполягайте на них, поки вони не стануть конкретними).
Сатана любить, коли звинувачення залишаються туманними і двозначними:
- «Ти невдаха».
- «Ти нічого не вартий».
- «Ти недостатньо хороший».
- «Ти поганий _______» (чоловік, батько, дитина, брат, сестра, друг, пастор, християнин).
Ці твердження досить різкі, щоб завдати болю, але досить розпливчасті, щоб запобігти дії. Ви не можете боротися з тим, чого не можете назвати, і не можете відчути благодать Бога та інших людей для того, що не можете визначити.
Коли виникає спокуса вважати себе невдахою, запитайте: «Що саме робить мене невдахою?». Можливо, ви згрішили – Ісус помер, щоб очистити і простити вас (1 Івана 1:9). Можливо, ви підвели когось – Ісус може надихнути вас вибачитися і шукати відновлення (Матв. 5:23-24). Можливо, ви не виправдали своїх очікувань – Ісус любить вас так само, як і раніше, і все ще має добрі плани для вас (Пс. 22:6). Можливо, ви помилилися (ми всі помилялися). Але ми служимо Богу другого (і третього, і четвертого, і десятитисячного) шансу.
Коли ви змусите звинувачення бути конкретними, ви виявите брехню, яку можна відкинути, і дозволите будь-яким конструктивним істинам, що залишилися, стати каталізатором для зростання і дії.
2. Відокремлюйте факт від почуття (переходьте від тверджень «я є» до «я відчуваю»).
Замість «Я провалила іспит, я таке розчарування», скажіть: «Я провалила іспит, і тепер я відчуваю себе розчаруванням».
Ця зміна підтверджує наші почуття, але відокремлює те, що ми зробили (дію), від того, ким ми є (нашої ідентичності). Ваші почуття не визначають вашу ідентичність. Так само, як і ваші гріхи, помилки чи невиправдані очікування. Бог визначає вашу особистість, а ваша цінність і гідність полягає в тому, ким Він вас називає (Кол. 3:12).
Перехід від «я є» до «я відчуваю» дозволяє нам поставити під сумнів, чи наші почуття засновані на істині, чи на спотворенні, і дає нам можливість відповідати на їхні претензії продуктивно і богоугодним чином.
3. Проговорюйте свої почуття (і говоріть до них).
Після того, як ви відокремили факт від почуття, промовте до своїх почуттів. Ми робимо це двома способами: молитвою і сповіддю.
Говоріть про свої почуття з Богом через молитву
Бог не каже: «Спочатку позбудься своїх негативних почуттів, а потім приходь до Мене». Він каже: «Прийди до Мене зі своїми негативними почуттями і дозволь Мені допомогти тобі» (див. Мт. 11:28-30).
Пам’ятайте, що в Божій присутності сором зникає. Молитва – це не стільки обов’язок, скільки запрошення дозволити Богові нести наші тягарі (Фил. 4:6-7; 1 Пет. 5:7). Тож «серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище» (Пс. 61:9).
Говоріть про свої почуття іншим через сповідь
Сповідування наших гріхів перед іншими є важливим для зцілення (Якова 5:16). Але сповідь не обмежується гріхом. Ми практикуємо сповідь щоразу, коли дозволяємо іншим бачити нас і пізнавати нас. Мабуть, жодна інша практика не здатна викрити брехню сорому і розбити його владу.
Один з основних способів зрозуміти і відчути Божу благодать і любов – це коли ми зустрічаємося з благодаттю і любов’ю Його народу. Коли хтось знає про нас найгірше, але залишається відданим нам у любові, ми бачимо картину Бога. Сповідь спочатку може бути страшною, але це один з найсолодших Божих дарів і найпотужніший інструмент для звільнення від сорому.
Говоріть зі своїми почуттями через Боже Слово
Нарешті, ми повинні говорити зі своїми почуттями за допомогою Божої правди. Ось кілька прикладів:
- «Я відчуваю, що мене не люблять, але Бог каже, що мене дуже любить» (див. Кол. 3:12).
- «Я відчуваю себе засудженим, але Бог каже, що не засуджує мене» (див. Івана 8:11; Рим. 8:1; 1 Івана 3:20).
- «Я відчуваю себе нікчемним, але Ісус так сильно любить мене, що віддав Своє життя, щоб бути зі мною вічно» (див. Рим. 5:6-8).
Бог ніколи не каже нам ігнорувати наші почуття. Він каже нам говорити з нашими почуттями за допомогою Божого Слова. Коли ваші почуття загрожують взяти вас у полон, візьміть їх у полон Божими обітницями (2 Кор. 10:5).
Спочивайте в Божих обітницях
Один з моїх улюблених віршів – 1 Івана 3:20: «Бо коли звинувачує наше серце, то Бог більший від нашого серця і знає все» (УТТ).
Коли ваші почуття загрожують взяти вас у полон, візьміть їх у полон Божими обітницями.
Євангеліє говорить нам, що існує незмінна і об’єктивна реальність, вища за наші почуття: незалежно від того, що ви відчуваєте в даний день, ви повністю і назавжди любимі Богом, який знає вас досконало (див. Рим. 5:6-8).
Справжня свобода полягає не в тому, щоб приховувати свій сором, а в тому, щоб бути повністю відомим і любимим Спасителем, який взяв на Себе сором, щоб очистити нас. На хресті Ісус висів нагим, взявши на Себе весь наш сором, щоб ми могли вічно стояти в Божому схваленні без жодної плями (Еф. 5:25-27).
Принесіть свій сором до Ісуса. Він любить вас, Він за вас, і Він чекає, щоб замінити ваш сором свободою і близькістю.